ОРФОЕПІЯ
Орфоепія (від гр. orthos — правильний, epos — мова)— це система загальноприйнятих правил літературної вимови, які забезпечують єдність звукового оформлення висловлювання відповідно до норм національної мови.
Основним поняттям орфоепії є орфоепічна норма, тобто науково обґрунтоване, соціально узаконене правило вимови звуків, звукових комплексів, організації звукового потоку. Орфоепічні норми бувають імперативними, порушення яких розглядається як факт слабкого володіння мовою; диспозитивними, що допускають варіанти вимови, наприклад, у наголошенні слів: мáбуть і мабýть.
Основою правильної, літературної вимови є наявність нормованої артикуляційної бази, уміння правильно вимовляти звуки, інтонувати звуковий потік і т. д. Кодексами орфоепічних норм є орфоепічні словники, які допомагають виробити правильну артикуляцію слів.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
|