Словотворчі частки завжди виступають у сполученні з іншими словами. На відміну від словотворчих морфем, вони можуть змінювати місце в структурі слова і навіть відриватися від нього при відмінюванні. Словотворчу роль в українській мові відіграють частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -завгодно, -сь, аби-, де-, не-, ні-, -би, -б, -же, -ж. З їхньою допомогою творяться неозначені і заперечні займенники, прислівники, сполучники: будь-який, хто-небудь, казна-де, якийсь, мовби, щоб, ніхто, немов, неначе.
Формотворчі частки використовуються для творення різних граматичних форм: умовного способу — би, б(«Яка б розкішна в кралі не була коса, Зітне колись без жалю і її коса». — Б. Кравців); наказового способу — хай, нехай(« — Нехай мене оця сира земля поглине! Бодай я втопився в канаві, в оцім болоті! Ще не вірите?» — І.Нечуй-Левицький); зворотної форми дієслова -ся, -сь (збираю — збираюся (збираюсь)); форми давноминулого часу — був, була, було («Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року... Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України». — Акт проголошення незалежності України); вищого ступеня порівняння прикметників — най-: найвідоміший.
Для підсилення форм вищого ступеня порівняння прикметників використовуються частки що-, як-: найменший, щонайменший, якнайменший.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
