Побудова правильних словосполучень - СУЛМ - Мова - Каталог статей

СИНТАКСИС

Побудова правильних словосполучень

З погляду норм сучасної літературної мови правильними є словосполучення, побудовані за законами цієї мови. Слід враховувати засоби й типи синтаксичного зв'язку, за якими будується словосполучення, семантику та граматичні характеристики компонентів, пов'язуваних цим типом зв'язку, лексичну й стилістичну диференціацію компонентів. Тому, будуючи те чи інше словосполучення, тримають у полі зору всі ці складові схеми словосполучення.

1. Щоб словосполучення справді виконувало номінативну функцію, в ньому повинні бути дібрані слова, які точно передають думку. Так, у вислові удвічі збільшити існуючі тарифні ставки та оклади неправильно вжито слово існуючі, оскільки передбачається, що можна збільшити й неіснуючі оклади. Тут слід було вжити словосполучення теперішні тарифні ставки й оклади. З погляду незнання точного значення слів деякими мовцями розглянемо і такі словосполучення, як у реченні У нього ціла бібліотека книг, у якому слово бібліотека означає саме «зібрання книг». Правильно слід було сказати У нього ціла бібліотека або У нього книг — ціла бібліотека. Інші приклади, в яких неточно відтворюються компоненти фразеологічних виразів: Напевно, буде запропоновано не один шлях виходу з глухого тупика (замість з глухого кута); Я в цьому питанні ні гу-гу (треба ні бе, ні ме); Між нами пробігла іскра чи щілина (напевно, згадувався кіт (пробігла кішка), але не було згадано потрібного образу); Ресторан розкинувся обабіч шляху (треба збоку, понад шляхом, бо обабіч означає «по обидва боки чогось»).

2. Неправильними, або такими, що не відповідають літературній нормі, є й словосполучення плеонастичні (плеоназм — від гр. pleonasmos — надмірність, багатослів'я), в яких уживаються близькі за змістом, а тому й логічно надлишкові слова: підніматися вгору, спускатися вниз, селяни села, зображувальний образ.

3. Часто порушуються норми щодо вживання певного відмінка залежного слова. Зокрема це стосується місцевого відмінка у словосполученнях зі значенням місця типу ходити по горам, розійтися по квартирам (замість правильних по горах, по квартирах). Значна кількість помилок припадає на числівникові словосполучення. Ось найбільш типові: а) з числівниками два, три, чотири вживають іменник у формі родового відмінка однини (будинка, зоотехніка, фермера) замість нормативного називного множини (будинки, зоотехніки, фермери), двадцять чотири співробітника замість співробітники. Іменник з дробовим числівником уживають у родовому відмінку множини (12,5 відсотків, 3,6 метрів) замість родового однини (12,5 відсотка, 3,6 метра). Рідко коли в усному мовленні мовець наважиться прочитати тризначне число, тому часто можна почути неправильно узгоджений з іменником такий числівник. Наприклад, чуємо допомогти тим двісті п'ятдесят шести хворим людям замість правильного двомстам п'ятдесяти шести (п'ятдесятьом шістьом).

4. Мають особливості відмінкових узгоджень словосполучення-прикладки, один компонент яких — номенклатурна назва, а другий — власна географічна. Тут діють такі закономірності. Географічні власні назви відмінюються, якщо номенклатурна назва це слова місто, село, ріка, озеро, наприклад: у місті Харкові (а не Харків), у селі Петрівці (а не Петрівка), коло річки Ворскли (а не Ворскла), і залишаються в незмінюваній формі з номенклатурними назвами станція, гора, острів, півострів, мис, наприклад: на станції Полтава-Південна, біля станції Ромодан, поблизу гори Монблан, на острові Куба, біля півострова Крим.

5. Окремої уваги вимагають словосполучення, в яких внутрішня форма зумовлюється прийменником¹. Такі конструкції досить продуктивні в українській мові, тим більше, що прийменник як частина мови досить широко спеціалізується на передачі різних обставинних значень. У прийменникових конструкціях найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови. Порівняймо побудову таких словосполучень української та російської мов однакової семантики:

Українська мова	Російська мова
брати до відома	принимать к сведению
повертати до притомності	приводить в сознание
знущатися з когось	издеваться над кем-то
в особистій справі	по личному делу
на свій розсуд	по своему усмотрению
з чиєї провини	по чьей вине
над усяке сподівання	сверх всякого ожидания
над усяке порівняння	вне всякого сравнения
за обопільною згодою	по обоюдному согласию
через відсутність чого	за отсутствием чего
завзятий до науки	ретивый (упорный) в науке
хворий на грип	больной гриппом
трохи не місяць	за малым не месяц
відповідно до наказу (згідно з наказом)	соответственно (согласно) приказу
серед нічної тиші	в ночной тиши
давати перевагу кому (чому) над ким (чим)	предпочитать кого (что) кому (чему) и отдавать предпочтение кому (чему) перед кем (чем)

Помилки в побудові прийменникових словосполучень можуть бути викликані незнанням значення прийменника або впливом інших мов, в Україні — найчастіше російської.

Так, розрізняються відтінки значень, зумовлені прийменниками, наприклад, у часових конструкціях². Прийменник за з іменником у родовому відмінку дуже поширений в українській мові, визначає час, що на нього припадає дія: Жили за царя Хмеля, як людей була жменя, чоловік та жінка; за Козаччини, за Центральної Ради, за часів Київської Русі. У російській мові цим зворотам здебільшого відповідають конструкції во время, при... тощо. Під їхнім упливом уживають і в українській мові неправильні словосполучення типу при Хмельницькому, при демократії. Прийменник за може надавати словосполученню значення «коли мине», «коли скінчиться» (відповідає російському через): за кілька років виріс великий.

Значна кількість українських прийменників, передаючи різні часові значення, відповідають російському прийменникові под, який нерідко чинить уплив на українські конструкції. Пор.: над ранок, перед ранком (рос. под утро); в ніч проти Нового року (рос. под Новий год); на старість, при старості (рос. под старость).

Інші обставинні значення можна проілюструвати прийменниками, що відповідають російському прийменникові по. Помилки в українських конструкціях зумовлені тим, що подібні вислови розвивалися і розширювали своє вживання в радянському діловому мовленні, яке в українській мові розвивалося слабо, бо цей стиль, власне, не функціонував. Російські конструкції блоками заполонили український мовний простір.

Отже, значення «рід діяльності, місце її поширення» передаються конструкціями з прийменниками з, у (в), по або без прийменника: інструктор з плавання, спеціаліст з генетики, агент у справах продажу, міністерство в справах молоді, інспектор з техніки безпеки, різьбяр по дереву, комітет цін.

Об'єктні значення виражаються переважно прийменниками за, з, на, щодо: другий за значенням, міркування щодо події, підручник з латини, хірург за фахом, дебати на доповідь.

Причинові значення можна передати прийменниками через, з, за, наприклад: помилитися через неуважність, з вини пішохода, за підозрою у скоєному злочині. Часом трапляються подібні конструкції в неправильній формі типу із-за неуважності, по вині, по підозрі. Значення мети, призначення нормативно в українській мові передається прийменниками для, до, щодо, у справах: інструкція для (до) складання кошторису, комісія для приймання екзаменів, комітет у справах роззброєння, майстерня для ремонту взуття, товариство для охорони (або без прийменника — товариство охорони) тварин, рекомендації щодо лікування хворого тощо.