Однорідними звуться члени речення, які виконують одну синтаксичну функцію, об'єднуються однаковими синтаксичними відношеннями до того самого члена речення. Однорідними можуть бути головні й другорядні члени речення.
Однорідність — категорія синтаксична. Основною ознакою однорідності є наявність синтаксичної функції і зв'язок із тим самим членом речення. Ряди слів об'єднуються за допомогою сурядного зв'язку, ці об'єднання виникають тільки на рівні речення. Вони певним чином ускладнюють структуру речення. Скільки б членів речення не входило до однорідного ряду, кожен з них і всі разом узяті виконують одну синтаксичну функцію, є одним членом речення. Однорідні члени речення виражаються однією частиною мови, в деяких випадках вони бувають морфологічно різнорідними: 1) «Коса нагадує їй дівування, весільну пару, особливо передшлюбний вечір» — у реченні однорідні додатки, виражені іменниками; «Молодиці розсідаються на лавах попід стінами, перебирають настрижену й знесену сюди мирту від найближчих сусідів, добутий по горбах у Голосному потоці барвінок і шиють велин, обсипають його живою зеленню й червоними сосновими ягідками, купленими на торговищі» (В. Качкан) — у реченні кілька груп однорідних членів: однорідні присудки, однорідні означення, однорідні додатки, об'єднані інтонацією й сурядним зв'язком, виражені однотипними частинами мови в кожній групі; 2) «Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущиками верболозу, нагадували мальовничі акварелі Левітана» (Є. Івженко) — однорідні означення, виражені прикметником та іменниками з залежними словами, що деталізують виклад, морфологічно різнорідні.
Найтиповішим видом зв'язку для однорідних членів речення є сурядний зв'язок, що формально виражає єднальні, зіставно-протиставні, розділові відношення. Сурядний зв'язок передається за допомогою сурядних сполучників та інтонації. Інтонація при вимові однорідних членів буває різна. Якщо зіставляються однорідні члени речення, то інтонація перелічувальна, причому в розповідних реченнях вона поступово знижується, в окличних підвищується. В питальних реченнях інтонація різко підвищується на останньому однорідному члені. Однорідні члени, що протиставляються, на першому однорідному члені мають різке піднесення інтонації, на другому — зниження: Напр.: «Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля» (П.Чубинський); «Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води... В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди, Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну...» (В. Сосюра); «Світе тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш?» (Т. Шевченко).
Синтаксична однорідність тісно пов'язана з однорідністю змістовою, логічною. Це виявляється в тому, що однорідні члени речення називають поняття одного логічного ряду, — тобто близькі за суттю. Тому при побудові речень з однорідними членами треба звертати увагу на те, щоб усі вони були однорідні за логічними поняттями й однаково сполучалися зі словом, до якого відносяться. Це правило порушено, наприклад, у реченнях: «Ішов дощ і два студенти, один — в університет, другий — у черевиках; У магазині "Сільгосптехніка" є у продажу рами для машин, ремені для комбайнів, блоки циліндрів, калій та інші мінеральні добрива» (газ.).
Не є однорідними членами: 1. Повторювані слова: вони вживаються в реченні для підкреслення кількості предметів, тривалості дії, вираження експресивності, емоційності. Такі слова розглядаються як єдиний член речення: «Ой повішу колисочку у поли, у поли, будуть дитя колисати соколи, соколи» (нар. пісня); «Квітки куплю в переході, ніжну, ніжну красу, радість в теплих долонях в дім принесу, принесу» (О. Чубачівна); «Усе дозволено! Все можна! А десь на дні у глибині хтось тужить — журиться тривожно: "Минають дні, минають дні"» (В. Еллан).
2. Повторювані однакові форми, об'єднані частками не, так: хоч не хоч, писати так писати; а також сполучення з двох дієслів, одне з яких лексично неповне: візьму та й скажу, піду та нап'юся; такі сполучення вживаються в розмовному стилі.
3. Стійкі сполучення з парними сполучниками: ні те ні се, і сміх і гріх, ні слуху ні духу.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
