Name: Синтаксичні відношення між частинами складносурядних речень
Item: Синтаксичні відношення між частинами складносурядних речень
Author: DCaqNEV

СИНТАКСИС

Синтаксичні відношення між частинами складносурядних речень

У складносурядних реченнях найчастіше виражаються відношення єднальні, протиставні й розділові (пор. функції сурядних сполучників та їх класифікацію). Окрім того, складносурядні речення можуть виражати зіставні, приєднувальні, пояснювальні відношення з різними додатковими відтінками значень.

РЕЧЕННЯ З ЄДНАЛЬНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ

Засобами вираження єднальних відношень є інтонація та єднальні сполучники і (й), та, а (в значенні і), які можуть бути одиничними й повторюваними, та й (з приєднувальним відтінком значення), повторювані сполучники ні..ні, ані...ані.

Складносурядні речення зі сполучником і найчастіше виражають часові відношення. Для вираження цих відношень служать дієслівні форми (часові й видові), порядок простих речень у складі складного, інтонація, сполучники, додаткові лексичні засоби.

У межах єднальних відношень виділяються такі різновиди:
1. Власне єднальні відношення, в яких виражаються:
а) одночасність двох або кількох дій, явищ, подій. Значення одночасності передається, як правило, збігом часових форм дієслів-присудків у простих реченнях, які входять до складу складносурядного. Найчастіше дієслова-присудки бувають недоконаного виду, рідше — доконаного: «Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу» (Л.Костенко);

На високій скелі ранньою добою
Кулею підбитий сокіл клекотав,
І могутній клекіт розлітавсь луною
І орлів на волю попід хмари звав (О. Олесь).

Проте дієслівні форми в таких випадках можуть і не збігатися: «Заснули доли, і полонина в тиші спить» (О. Олесь).

Значення одночасності підкреслюється наявністю в частин складносурядного речення спільного другорядного члена (найчастіше — обставини, рідше — додатка), який завжди міститься в першому реченні. У такому випадку кома між сурядними реченнями не ставиться: «А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ — густий, запашний і надзвичайно теплий» (М.Хвильовий); «Тоді я звертався до них і ми перекидаємось словами» (М.Хвильовий);

б) послідовність дій або станів (сполучники і, а, а там, а потім). Значення послідовності виражається порядком частин складносурядного речення і видо-часовими дієслівними формами в сурядних реченнях. Напр.:

Водевіль і трагедія нагло зійшлися
І заграли шалений танок,
І як вихор ми враз понеслися,
Всі в вінках із червоних квіток... (О. Олесь);

«Раптом у двір швидко ввійшов якийсь дядько, і вони з Семеном поспішно, таємниче почали про щось говорити» (В. Винниченко).

2. Причиново-наслідкові відношення (сполучники і, а тому) виражаються порядком речень, який не можна змінити, та інтонацією. Напр.: «Може квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна» (Леся Українка); «Сонце зайшло, і надворі почало вже темніти» (І.Нечуй-Левицький); «А ти вийшла — і сталося чудо якесь...» (О.Олесь).

Причиново-наслідкові відношення створюються тільки реальним змістом сурядних речень.

3. Перелічувальні відношення виражаються інтонацією та повторюваними сполучниками і...і, ні...ні, які оформляють перелік кількох тверджень. Напр.:

І стонадцятий сніг ті поля притрусив,
і уже прилетять не ті самі лелеки (Л. Костенко);

«Ані птиця не порхала, ані вітер не віяв» (М. Вовчок).

РЕЧЕННЯ З ПРОТИСТАВНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ

Складносурядні речення з протиставними сполучниками (а, але, проте, та — в значенні але, зате, однак) виражають відношення протиставлення або зіставлення, іноді з різними додатковими відтінками (невідповідності, обмеження та ін.). З цієї причини порядок слів у другій частині зумовлений характером її протиставлення першій частині. Характерна ознака таких речень — вони можуть бути лише двочленними, тобто складатися тільки з двох предикативних одиниць. Напр.:

Усе іде, але не все минає
над берегами вічної ріки (Л. Костенко).

Сурядні речення зі сполучниками проте, однак контрастні за значенням. Напр.: «Він десь пішов і не вернувся, проте тут була його тінь, була про нього згадка» (У. Самчук).

Протиставний сполучник зате надає реченню додаткового відтінку значення — компенсації. Напр.: «Думки критиків щодо виставлених робіт не збігалися, зате наші враження були якнайкращими» (газ.).

Сполучник а виражає значення протиставлення переважно тоді, коли в обидва сурядні речення в складносурядному вводяться антоніми (слова чи групи слів). Напр.: «Ще назва є, а річки вже немає» (Л. Костенко).

Протиставне значення сполучника а підсилюється поєднанням його з підсилюваними частками або сполучником проте. Напр. : «Шкільництво нині переживає не найкращі часи, а проте є всі підстави стверджувати, що матимемо все необхідне» (газ.).

Відтінку допустовості складносурядним реченням із протиставними відношеннями надають конструкції типу ще...а вже, польки...а вже, вже...а ще, ще...а, вже...проте, ще...але вже та ін. Перша частина такої конструкції стоїть у першому сурядному реченні, а друга, куди входить і сполучник, — у другому. Напр.: Ще немає ні людства, ні преси, ні головліту, а цензура вже є... (Л. Костенко).

РЕЧЕННЯ З РОЗДІЛОВИМИ СПОЛУЧНИКАМИ

У складносурядних реченнях із розділовими відношеннями предикативні частини поєднуються розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи...чи, то...то, чи то...чи то, не то...не то.

Складносурядні речення з розділовими сполучниками передають значення несумісності, взаємовиключення, чергування.

Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємовиключені дії, явища, як правило, двочленні, двокомпонентні, хоч серед них, зокрема з повторюваними сполучниками, трапляються й багатокомпонентні.

Сполучники або, чи, а чи передають значення взаємовиключення. Напр.: «Чудно склалась моя доля! Чи воно без талану чоловік уродився, чи талану у бога не заробить?» (І. Карпенко-Карий).

Сполучник то...то, повторюваний, вказує на послідовну зміну подій: «То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні» (Леся Українка).

У реченнях із сполучниками чи то...чи то, не то...не то передаються семантичні відношення чергування, послідовності між предикативними частинами складносурядного речення. Ці сполучники мають значення непевності, невизначеності, припущення. Напр.:

Чи то було мені, чи снилося мені —
Синіли груші, груші чи смереки... (М. Вінграновський).

Сполучник чи...чи вживається у складносурядних реченнях розділових, що виражають перелік взаємовиключених подій, явищ. Напр.:

І що мені робить, коли
малий зажинок
Судилося почать на ниві нерясній?
Чи викинути серп і йти
байдикувати,
Чи долю проклясти за лютий недорід?.. (В. Симоненко).

РЕЧЕННЯ З ГРАДАЦІЙНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ

У складносурядних реченнях можуть передаватися особливі відношення градації, тобто підсилення, чи, навпаки, послаблення значення другого компонента речення в порівнянні з першим. Такі значення характерні для сполучників не лише...а й, не тільки...а й, не стільки...скільки, не те щоб...але, хоча й...але. Ці сполучники завжди складені, перша частина розміщується перед першою частиною складносурядного речення, друга — перед другою. Напр.: «Не тільки злива лила в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля» (газ.).

Речення з градаційними сполучниками своїм значенням зближуються зі складносурядними реченнями з єднальними сполучниками, порівняймо: «І злива лила в ту ніч, і блискавки шмагали потріскані від спеки поля».

РЕЧЕННЯ З ПРИЄДНУВАЛЬНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ

Предикативні частини складносурядних речень із приєднувальними відношеннями нерівноправні. Друга, приєднувана, частина речення являє собою додаткове повідомлення, доповнює ту думку, яка висловлена в попередній предикативній частині.

Приєднувальне значення передається за допомогою сполучників та й, ще й, також, причому, притому, при цьому. Напр.: «Розпитали, порадились, та й за старостами пішов Марко» (Т. Шевченко).

Приєднувальне значення може передаватися й сурядними сполучниками а, але, і. Напр.:

Книжок немає зовсім —
це вже лихо,
А друге й більше —
дощова весна (Є. Плужник);

У дужих дні немов слухняна глина
Покірна волі й пальцям різьбяра;
А я схилюсь тихенько на коліна... (Є. Плужник).

Сполучник і в ролі приєднувального виступає в поєднанні із вказівним займенником це в різних його формах і надає другому реченню означального відтінку. Напр.: «Він дарував людям красу, і в цьому був сенс його життя» (газ.).

Для приєднаної частини складносурядного речення зі сполучниками і, а, але характерне повторення однокореневого слова (чи його синоніма), що було позначене в першій частині складного речення, із вказівним займенником. Напр.: «Вона далеко була вже від місця пригоди, а все ж ся гидка історія гнітила її як сонна мара — і мутила, й підіймала в серці злість» (М. Коцюбинський).