На відміну від складносурядних речень у складнопідрядних предикативні частини граматично залежні одна від одної: одна з них виступає головною, а друга — підрядною, тобто залежною від першої, підпорядкованою їй: «Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти» (Леся Українка). З погляду семантики друга частина важливіша, бо узагальнює життєвий досвід, однак граматично вона підпорядкована першій частині.
Отже, складнопідрядним називається речення, яке складається з двох або більше предикативних частин, що поєднуються підрядним зв'язком у єдине структурне, семантичне та інтонаційне ціле за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів та інших граматичних засобів.
В основу класифікації складнопідрядних речень покладено структурно-семантични й принцип, який полягає в тому, що складне речення розглядається як єдине ціле із взаємозв'язком складових частин — головної і підрядної. За цим принципом ураховується, що саме пояснює підрядна частина — одне слово чи все головне речення, у яких змістових відношеннях перебувають головна і підрядна частини і за допомогою яких формально-граматичних засобів підрядна частина поєднується з головною. На основі структурно-семантичного принципу виділяються такі типи складнопідрядних речень: з'ясувальні, означальні та обставинні (місця, часу, умови, причини, мети, способу дії, міри — ступеня, допусту, наслідку).
Залежно від типів зв'язку між предикативними частинами, тобто до всієї головної частини відноситься підрядна чи до одного слова, складнопідрядні речення бувають нерозчленовані, або прислівні, і розчленовані. До нерозчленованих (прислівних) речень належать з'ясувальні та означальні. В них поряд із засобом зв'язку між підрядною і головною частинами формальну і змістову організацію складнопідрядного речення визначають опорні слова в головній частині, тобто наявність і характер будови підрядної частини залежить від складу головної частини. Цим і відрізняються нерозчленовані речення від розчленованих. Напр.: «Ті, що в будинках розкішних живуть, Нам не поможуть в недолі» (Г.Чупринка). Тут опорне (співвідносне) слово ті у головній частині передбачає поширення його підрядною частиною.
До розчленованих складнопідрядних речень належать складнопідрядні обставинні та супровідні. Для них характерна віднесеність підрядної частини до всієї головної частини в цілому: «Чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім» (О.Довженко). При певних ускладненнях будови головної частини можливі відхилення від типової співвіднесеності частин і підрядна частина може відноситися до окремого слова головної частини, однак зв'язок між головною і підрядною частинами все ж не такий тісний, як у складнопідрядних нерозчленованої структури: «Доти чоловік добрий, доки десяцьким не стане» (нар. тв.).
У розчленованих складнопідрядних реченнях головна і підрядна частини зв'язуються за допомогою семантичних сполучників, тобто таких, які закріплені за відповідними видами підрядних частин. Вони виступають головним організуючим центром складнопідрядного речення. Саме за семантикою сполучників і виділяються типи підрядних частин у складнопідрядному реченні: одні засоби служать для зв'язку підрядних місця, інші часу, причини і т. д. У цих реченнях сполучникові засоби виступають диференційною ознакою: «Де тонко, там і рветься» (нар. тв.); «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (нар. тв.); «Не дми в попіл, бо очі запорошиш» (нар.тв.); «Хоч руки чорні, та робота біла»(нар. тв.).
Сполучники підрядності та сполучні слова у складнопідрядному реченні виражають якусь модальність — реальність, гіпотетичність, можливість, бажаність, необхідність, спонукання та ін. Вони поділяються на семантичні , які виражають конкретну семантику і відповідні семантичні відношення (причинові, допустові, наслідкові тощо): бо, тому що, через те що, так що, хоч, хай, дарма що, якби, якщо, та асемантичні (поліфункціональні), які не мають визначеної семантики і виражають лише залежність однієї частини від іншої: що, щоб, коли, як, наче, мов та ін.
До сполучників підрядності належать такі: що, як, мов, наче, ніби, щоб, бо, якби, якщо, коли, чи; до сполучних слів — що, хто, який, чий, котрий, звідки, коли, як, чому, скільки, наскільки. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники в різних відмінкових формах та прислівники займенникового походження.
У складнопідрядних реченнях порядок частин переважно фіксований (закріплений) — у реченнях з підрядними з'ясувальними, означальними, наслідковими, причиновими. Якщо ж порядок частин нефіксований, то його функція зв'язана з будовою складнопідрядного речення: розташування частин визначається ситуацією мовлення, комунікативним завданням і виражає актуальне членування речення: «Учителеві потрібні роки, щоб зерна, дбайливо покладені в родючу землю, дали перші паростки» (В.Сухомлинський); «Що в пісні співається, те в житті збувається» (нар. творчість).
Інтонація як засіб поєднання предикативних частин у складнопідрядному реченні виконує допоміжну роль. Вона є універсальним засобом у завершеності речення, в якому поєднуються предикативні одиниці в єдине ціле.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
