Складне речення, підрядна частина якого вказує на умову, незважаючи на яку або всупереч якій відбувається дія, виражена в головному реченні, називається складнопідрядним реченням з підрядним допусту, наприклад: «Хай літають вітри, хай сміються громи, — Ми не звернем з своєї дороги...» (О.Олесь); «Але він теж не так собі гречин, хоч взяв за душу невідомо й чим» (Л.Костенко).
Підрядні допустові речення відносяться до головного речення в цілому. Від головного речення до підрядного можна поставити питання незважаючи на що?Допустове значення підрядного речення може мати різні відтінки — обмежувальний, узагальнювальний, розділовий, протиставний, яким відповідають різні формальні засоби приєднання підрядної частини до головної. З головним реченням підрядні допустові можуть пов'язуватися сполучниками хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, правда, незважаючи на те, що: «Хазяйка підфарбовує щоки, дарма що стара» (М.Хвильовий); сполучними словами, ускладненими часткою не як не, скільки не, куди не, звідки не, хто не, що не, який не, де не, коли не:«І яка вона [прогулянка] не була химерна та коротка, але на всіх справила велике вражіння» (І.Багряний). Підрядне допустове може стояти після головного речення, перед головним і в середині головного речення. Якщо підрядне допустове стоїть перед головним, на початку головного здебільшого вживаються протиставні сполучники а, та, але, зате, проте, однак, все ж, наприклад: «...Хоч там нема того, що є деінде, зате є те, чого нема ніде» (Л.Костенко). Існує поділ складнопідрядних речень із підрядною частиною допустовою на різні підтипи, в залежності від структурно-семантичних особливостей. Так, виділяють власне допустові й узагальнено-допустові речення.
Власне допустові підрядні речення виражають звичайні обставини, всупереч яким відбувається дія головного речення, наприклад: «Христя така маленька дівчинка, хоч їй і двадцять шість літ» (М.Хвильовий). Власне допустові поділяються на обмежувально-допустові, протиставно-допустові та розділово-допустові.
Обмежувально-допустове речення завжди займає постпозицію або інтерпозицію щодо головного: «Звали його: Безрідний, хоч мав родичів» (В.Барка); «Литвинов, хоч був і терапевт з вузького профілю, але в цих умовах міг бути й за хірурга, тільки, на жаль, мав він лише самі голі руки» (І.Багряний).
У протиставно-допустових реченнях, на відміну від обмежувально-допустових, підрядна частина стоїть перед головною, яка може починатися протиставним сполучником: «І хай відносин наших світ погасне, А спогади все ж будуть жить в мені...» (О.Олесь).
У підрядному розділово-допустовому реченні є повторювані сполучники чи або хоч: «Чи прийде час веселий, Чи прийде зла година — Я все тебе згадаю. Що ти моя єдина» (Р.Купчинський).
Узагальнено-допустові підрядні речення, приєднуючись до головного сполучними словами — відносними займенниками і прислівниками та підсилювальними частками не або хоч, вказують на крайній ступінь вияву умови, всупереч якій відбувається дія в головному реченні: «І де б я не був за далекою даллю, тебе ж, Україно, завжди пізнаю...» (А Малишко).
Якщо допустовий сполучник ускладнюється часткою би (б),то підрядне речення набуває умовно-допустового значення: «Скільки б не судилося страждати, все одно благословлю завжди день, коли мене родила мати...» (В.Симоненко).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -