Підрядне речення, що вказує на мету, цілеспрямованість або на призначення відображеної в головному реченні дії чи стану, називається підрядним реченням мети, наприклад: «Глибше зарийтесь, забийтесь в снопки, Щоб не знайшли вас голодні вовки...» (О.Олесь).
Підрядне речення мети відповідає на питання навіщо? для чого? з якою метою? З головним реченням підрядне мети з'єднується сполучниками щоб, аби, аби тільки, яким у головному можуть відповідати співвідносні слова для того, за тим, з тим, на те, наприклад: «Ми у світ покликані для того, щоб усе зробити навпаки» (Л. Кисельов).
Коли логічний наголос не падає на співвідносні слова для того, вони можуть переходити у підрядну частину, наприклад: «Для того щоб любити власний народ, не треба нам ненавидіти інший народ» (О.Кобилянська).
У тих випадках, коли дійова особа спільна для головного і підрядного речення або головне речення безособове, головний член підрядного речення часто має форму інфінітива: «Я втік би в темний гай, щоб слухать, як шепоче До листу лист і до квіток трава...» (О.Олесь).
Підрядне речення мети може займати будь-яке місце відносно головного: «Щоб мову свою рідну їх діти не забули, їм літери виводять вірменки на піску» (Л.Костенко); «Він розіслав своїх синів і дочок по всіх світах — щоб вони ті світи здобували, щоб ті світи будували, — а сам лишився, всіма забутий» (І.Багряний).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
