Письмо почалося з малюнка і дістало назву піктографічного (від лат. pictus — намальований і гр. graphō— пишу). Малюнкове письмо передає лише приблизний зміст повідомлення, зовсім не відтворюючи звучання мови. Такі «тексти» може прочитати кожен, навіть не знаючи мови, якою «промовляє» до нас «автор». Якщо ж «автор» був «говіркий» і любив удаватися до всіляких подробиць, вони теж були зрозумілі. У піктограмах не позначаються окремі слова, як у реченні, хоча кожен найдрібніший малюнок за змістом такий же викінчений, як і сучасне речення. Щоправда, існували в цьому виді письма й деякі умовності. Коли малювали, наприклад, тварину, перевернуту догори ногами, цим хотіли сказати, що вона нежива, забита. Сонце символізувало «день», а піктограма з зіркою — «ніч, морок». Піктограми зображували в основному конкретні предмети. Значно важче було передавати малюнком абстрактні поняття.
Малюнкові записи віднайдені на територіях доісторичного Єгипту, на острові Крит, у Стародавньому Китаї. Колись такими малюнками листувалися народності Сибіру. А в Північній Америці, Центральній Америці й Австралії піктографічним письмом користуються й досі.
У нас піктограми як основний вид письма тепер не використовуються. Проте трапляється чимало умовних знаків, які можна вважати своєрідними піктограмами. Так, дорожні знаки повідомляють, що недалеко розміщується заправна станція, телефон, медпункт, вивіски розшифровують призначення магазинів.
Відомі й намагання давніх людей зображувати за допомогою малюнка такі поняття, як життя, смерть, любов.
Зображення, що передавали абстрактні поняття, ставали з часом більш схематичними, вони готували ґрунт для переходу до користування знаками, які віддалено нагадували малюнок первісний. Оскільки такі знаки передавали ідею, поняття, їх назвали ідеограмами, а письмо ідеографічним (від гр. idea — поняття, graphō — пишу). Можливості ідеографії набагато більші, ніж піктографії. Це письмо здатне передавати і ті поняття, що не сприймаються зором і тому не можуть конкретно відобразитися в малюнку. Ідеографічне письмо, порівняно з піктографічним, передає не просто думку, а все речення — слово за словом. Але все ще відсутній зв'язок між намальованим знаком і його вимовою.
Тобто й ідеографічні знаки можуть бути прочитані будь-якою мовою.
Стародавній світ розв'язав і важче завдання — як у писаному тексті розрізнити, наприклад, чоловічі й жіночі імена, як вказати, що передається не сам предмет, а його дія, що йдеться, наприклад, не про качку, як зображено на малюнку, а про поняття «літати». Єгиптяни використовували так звані ключові знаки, які виконували функцію вказівника роду, вказівника назв дії, абстрактних понять. Якщо при розгляді стародавніх єгипетських записів доведеться зіткнутися з часто повторюваним значком людських ніг, то не слід думати, що тут безліч разів уживається слово «йти» чи «крокувати»,— це тільки підказка, що слово потрібно розуміти як дієслово на означення дії. Біля чоловічих імен малювали чоловічу постать, а біля жіночих — жіночу. Імена або титули обводили колом. У вірші Лесі Українки «Напис в руїні» є згадка про такий спосіб написання в єгиптян:
Я, цар царів, я, сонця син могутній, Собі оцю гробницю збудував, Щоб славили народи незчисленні, Щоб тямили на всі віки потомні Імення... Далі в крузі збитий напис...
Оскільки українське письмо звуко-буквене, то різні граматичні показники можна на письмі передавати за допомогою закінчень, суфіксів, префіксів, а власні назви — великою літерою. Єгиптяни власні імена, а потім і інші слова могли передавати ще й «ребусним» способом. Якщо у власному імені були склади, що нагадували за звучанням якісь предмети, то його запис складався з кількох «співзвучних» малюнків. Так із малюнкових ідеограм поступово складалися ієрогліфи, тобто значки, частина яких лише віддалено нагадувала обриси конкретних малюнків, а інші вже втратили схожість із первісним малюнком зовсім. Такий шлях розвитку пройшло письмо китайців та деяких інших народів.
Ідеографічне письмо знаменне ще й тим, що в ньому зародилися цифрові знаки. На старовинних написах можна читати про вік людей, зображений певною кількістю кружечків, про кількість воєнних походів, здійснених воїном, що могли зображати теж певною кількістю рисок. І сучасні знаки чотирьох арифметичних дій (+) плюс, (—) мінус, (х) знак множення, (:) знак ділення, інші математичні умовні знаки, хімічні формули, інші знаки запису — це все приклади використання ідеографічного письма за нашого часу.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
