Складнопідрядні багаточленні речення характеризуються односторонньою змістовою і граматичною залежністю — одні частини пояснюють, інші пояснюються. Серед цих синтаксичних одиниць за структурно-змістовими ознаками виділяються речення, підрядні предикативні частини яких залежать безпосередньо від головної і зв'язуються з нею різними видами граматичного зв'язку, що визначається характером підпорядкування предикативних частин, напр.: «У городі, де грають струни п'яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані» (М.Рильський). Тут три підрядні речення з однорідною залежністю. Вони пояснюють одне слово головного речення (у городі), відповідають на одне питання (в якому?), відносяться одне до одного як однорідні члени речення, їхня кількість формально не обмежена — від двох і більше.
У головному реченні такі підрядні предикативні частини можуть пояснювати одне слово, словосполучення чи все головне речення в цілому. В таких реченнях сполучник підрядності чи сполучне слово мають обов'язково бути в першій предикативній одиниці, а в наступних їхня наявність факультативна, вони можуть бути чи ні, в залежності від змістового навантаження предикативної одиниці, вподобань автора, структури речення, його мелодії, ритму (особливо якщо це поезія), стилістичних особливостей, законів евфонії тощо, напр.: «Спить озеро. Дрімає сон-вода. Про що їй очерет шепоче тихо, де жолудь золотий додолу опада і ходить по гриби старенька лісничиха!» (Л.Тендюк). Тут два підрядні однорідні речення, перше з яких приєднується до головного сполучником підрядності (де), перед другим підрядний сполучник відсутній. Між собою підрядні предикативні частини з'єднуються, подібно до однорідних членів, єднальним сполучником і. Згідно з відповідним правилом, перед одиничним єднальним сполучником, що з'єднує два підрядні речення, кома не ставиться. Напр.: «Вночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м'ятою» (Г. Тютюнник). Тут також дві підрядні предикативні частини з однорідною залежністю, з яких перша приєднується до головної сполучником бо, друга візуально — безсполучниковим способом, але з погляду смислового сполучник бо виконує функцію зв'язки до обох підрядних предикативних частин. При потребі підрядний сполучник чи сполучне слово може повторюватися й бути стилістично виправданим, особливо в творах поетичних чи коли треба звернути увагу на вагомість і значимість кожної з предикативних частин, зробити паузу між ними тощо, напр.: «Там, де Ятрань круто в'ється, де холодная вода, там дівчина воду брала, чорнобрива й молода» (нар. пісня). Двічі повторене сполучне слово де виконує, крім сполучної, ще й підсилювальну функцію, стилістично вмотивоване і з синтаксичного погляду не викликає заперечень.
Особливості іншого різновиду цього типу речень полягають у тому, що підрядні частини не є однорідними. Вони відносяться до одного слова (словосполучення) головної частини чи до всього головного речення в цілому (і тоді обов'язково відповідають на різні питання) або ж до різних слів (словосполучень) головної частини, напр.: «Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива ніжна наречена» (Д. Павличко). Обидва підрядні речення тут пояснюють слово головного речення гладив, але відповідають на різні питання. Перше на питання коли? і є підрядним часу, а друге — на питання як? і є підрядним способу дії з відтінком порівняння. «В ті дивні дні, коли мої штани іще тримались на одній підтяжці, я все ніяк допетрати не міг, що крутиться земля, мов куля, кругла» (Б.Олійник). У цьому реченні дві підрядні частини, які відносяться до головної, зокрема пояснюють присудок її — допетрати не міг, вони різного значення і відповідають на різні питання. Перша — передає значення часу й відповідає на питання коли?, друга — з'ясувальна, відповідає на питання про що?«В Академії, де він живе, ще хтось з художників при світлі свічки прагне знайти оте своє, єдине, що винесе його колись до сонця слави та визнання» (В.Шевчук). Тут також дві підрядні частини, що відносяться до головної. Перша, означальна, пояснює обставину, виражену іменником з прийменником — в Академії, друга, теж означальна, пояснює додаток, виражений займенником своє та прикметником єдине. У всіх трьох наведених реченнях — паралельна залежність підрядних частин від головної.
Паралельна, як і однорідна, залежність підрядних частин може стосуватися не тільки головного речення, а й підрядного, яке виконує відносно залежних предикативних частин функцію головного, напр.: «Розповідають легенди, що колись у давнину тут, де тепер розкинулось її рідне село Крукове, була поліська рівнина, на якій гуляли вітри» (В.Качкан). Ця складна мовна структура має три підрядні речення. Перше — з'ясувальне, пояснює присудок головного речення, відповідає на питання про що? Друге і третє відносяться до першого підрядного. Друге із значенням місця відповідає на питання де? й уточнює обставину місця першого підрядного речення, зокрема слово тут, третє — означальне, відповідає на питання яка? і пояснює підмет, виражений іменником рівнина.
Другий тип багаточленних складнопідрядних речень характеризується послідовною залежністю підрядних предикативних частин. Перша залежить від головного речення і є підрядною першого ступеня, друга від першої і є підрядною другого ступеня, третя від другої і т. д., створюючи таким чином своєрідний мовний ланцюг предикативних одиниць. Вони можуть бути різні за граматичним значенням і однакові, одно- чи різнотипні за структурою, але зберігається єдина система синтаксичного зв'язку їх між собою, напр.: «Постояв біля Неви, помилувався сфінксами, якісьогодні були кумедно хмурими, бо розтавала паморозь, пригріта сонцем, і почвалав на величезний постійний міст через Неву» (В.Шевчук). У реченні два підрядні із послідовною залежністю. Перше (підрядне першого ступеня) — означальне, пояснює в головному додаток, виражений іменником сфінксами, друге (підрядне другого ступеня) обставинно-причинове, пояснює перше підрядне.
При інтерпозиції одного з підрядних речень поряд можуть опинитися два підрядні сполучники чи сполучні слова. У такому разі існують варіанти розділового знака між ними, напр.: Повідомили, що, коли крига скресне ближчими днями, можна вирушати в мандрівку і Повідомили, що коли крига скресне ближчими днями, то можна вирушати в мандрівку. Кома між сполучниками не ставиться, якщо далі є займенникове співвідносне слово то; при відсутності його кома ставиться.
І, нарешті, існують у мовній практиці багаточленні складнопідрядні речення з мішаним зв'язком предикативних одиниць, де виявляються різні комбінації з однорідною, неоднорідною і послідовною залежністю, напр.: «Коли зграя залетить далеко і в тумані стане тихо, я зупиняюся й наслухаю, що робиться попереду» (Г.Тютюнник). Усі три підрядні предикативні частини тут відносяться до головної, дві з них поєднані з головною частиною однорідним зв'язком (супідрядність), а третя стосовно до перших двох — зв'язком паралельним.
«Наступила та передвечірня пора, коли повітря стає джерельно-прозорим і навіть якісь не помітні досі тоненькі дубчики, що там і сям стриміли у заплавах, набрали соковитих контурів і непорушна відбилися на воді, створюючи враження бездонної глибочини» (Г.Тютюнник). У цьому реченні спостерігається поєднання однорідної і послідовної залежності трьох предикативних підрядних одиниць.
Багаточленні складнопідрядні речення суттєво збагачують мовлення, виконують властиві їм функції, сприяють зосередженню складної думки в одній синтаксичній одиниці, лаконізмові вираження, дають мовцеві можливість конкретизувати головне, уточнити, доповнити його окремими деталями, не розпорошитися, мобілізувати увагу слухача або читача для сприйняття інформації, повідомлення тощо. Вміле користування такими синтаксичними одиницями активізує процес комунікації. Розмаїття багаточленних складнопідрядних речень вписується в кілька основних структурних типів.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
