СИНТАКСИС
Пряма мова
Пряма мова може передвати слова іншої особи, слова самого автора (висловлені ним раніше), а також невисловлені думки як автора, так і інших осіб. Орієнтована на буквальне відтворення чужого висловлення, з усіма його граматичними особливостями, пряма мова вводиться в текст як відокремлений, цілісний, незмінний елемент. Разом зі словами автора вона складає особливу синтаксичну конструкцію, яку широко використовують практично в усіх стилях мови (в науковому і діловому стилях вона вживається переважно у вигляді цитат).
У складі цієї конструкції пряма мова виступає самостійним реченням, тобто без будь-якого граматичного зв'язку зі словами автора, однак вона тісно пов'язана з ними інтонаційно та за змістом.
Проте іноді між прямою мовою та словами автора може існувати і граматичний зв'язок.
Пряма мова може виступати і членом речення, яке творять слова автора, і з'ясувальною частиною складнопідрядного речення, напр.: «...В доброї нені Михайликової, як і в усякої статечної паніматки, вельми розвинене було почуття міри, і вона ще змалку знала польську мудрість: "Цо занадто, то нє здрово!" — тобто — крути, та не перекручуй, — і завжди наша Явдоха цю мудру істину прикладала до життя» (О.Ільченко); «Передзвони вже змовкли по всіх дзвіницях Мирослава, та й кримська орда вже встигла підскочити ближче, і вже й тут чути було крики: "Алла! Алла!", виття й свистіння, яким татари завше намагались настрахати противника...» (О.Ільченко).
Авторська мова може вказувати, хто, коли, за яких обставин вимовив слова прямої мови, називати дію, яка супроводжувала ці слова, емоційний стан, у якому вони були вимовлені, або мету висловлення. Вона включає в себе дієслова на позначення процесу мовлення (сказав, вигукнув, запитав, відповів, шепнув тощо), мислення (подумав, засумнівався, згадав), дієслова, які вказують на мету висловлення (поцікавився, втішив), на емоційний стан (зрадів, засміявся, зітхнув). У ролі вставних слів можуть виступати й інші частини мови — іменники, категорія стану, прислівники. Як правило, вони теж називають процес мовлення, мислення, вказують на обставини, за яких відбувався процес мовлення. Напр.: «А поет В.Самійленко свою рецензію на граматику закінчив такими словами: "Треба сказати, що граматика Мод. Левицького одна з найкращих своєю практичністю й масою поданих уваг і спостережень, які можуть навчити кожного доброї й чистої української мови "» (М. Жовтобрюх).
Слова автора щодо прямої мови можуть займати будь-яку позицію: відкривати конструкцію з прямою мовою, знаходитися в середині її або в кінці. В залежності від розташування прямої мови слова, які її вводять, теж міняють своє місце в авторському тексті, з тим щоб завжди бути поруч із прямою мовою. В препозиції члени речення авторської мови розташовуються за схемою підмет, присудок, а в інтерпозиції і в постпозиції — присудок, підмет.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
|