Іменники сучасної української літературної мови за відмінюванням, яке найвиразніше виявляється у формах однини, поділяються на чотири відміни. Суттєвою ознакою виступає рід іменника з формою називного відмінка однини. Враховується також зміна наголосу (лáстівка — ластівкú), чергування голосних і приголосних (борода — борід, рука — руці, сестри — сестер, знання — знань, цукор — цукру). Другорядною ознакою вважається поява формотворчих суфіксів, яких немає в називному відмінку однини.
До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а (-я) у називному відмінку однини: Микита, борона, груша, Катерина, рілля, земля, доля, армія, Марія, староста, нечепура, лівша. Вони поділяються на три групи: тверду — з твердим приголосним основи: стіна, країна, Ганна, Микола, Тетяна, хата, м'ята, м'яку — з м'яким приголосним основи: стеля, пшениця, стаття, Ілля, сім'я, паляниця, господиня, вітальня, їдальня; мішану — з основою на шиплячий: межа, душа, круча, хаща, миша, суша, туча, площа, мережа, паранджа. У твердій і м'якій групах протиставляються закінчення в усіх відмінках, крім давального і місцевого однини: дорог-а — земл-я, дорог-и — земл-і, дороз-і — земл-і, дорог-у — земл-ю, дорог-ою — земл-ею, на дороз-і — на земл-і; дорог-и — земл-і, доріг — земель, дорог-ам — земл-ям і т. д. Закінчення залежить від твердого чи м'якого приголосного основи. Мішана група тому й називається мішаною, що в одних відмінках іменники цієї групи мають такі закінчення, як у м'якій — у родовому, орудному однини й називному множини (миш-і — земл-і, миш-ею — земл-ею, миш-і — земл-і), в усіх інших відмінках закінчення збігається із формами твердої групи (пожеж-а — колон-а, пожеж-і — колон-і, пожеж-у — колон-у, на пожеж-і — на коло н-і, пожеж — колон і т. д.).
Зразки відмінювання іменників першої відміни
Тверда група М'яка група Мішана група Однина Н. хат-а вишн-я душа Р. хат-и вишн-і душ-і Д. хат-і вишн-і душ-і З. хат-у вишн-ю душ-у О. хат-ою вишн-ею душ-ею М. (на) хат-і (на) вишн-і (на) душ-і К. хат-о вишн-е душ-е
Множина
Н.
хат-и
вишн-і
душ-і
Р.
хат
вишень
душ
Д.
хат-ам
вишн-ям
душ-ам
З.
хат-и
вишн-і
душ-і
О.
хат-ами
вишн-ями
душ-ами
М.
(на) хат-ах
(на) вишн-ях
(на душ-ах
К.
хат-и
вишн-і
душ-і
В однині закінченню родового відмінка -и іменників твердої групи відповідає закінчення -і іменників м'якої та мішаної груп. У давальному та місцевому відмінках в усіх трьох групах омонімічні закінчення -і (-ї): вод-і, лазн-і, площ-і, мрі-ї. Кінцеві тверді приголосні іменників твердої групи [г], [ґ], [к], [х] чергуються із [з], [дз´], [ц], [с] у цих відмінках: допомог-а — допомоз-і, дзиґ-а — дзидз-і, рік-а — ріц-і, свекрух-а — свекрус-і. У знахідному відмінку іменники твердої та мішаної групи мають закінчення -у, м'якої -ю.
Орудний відмінок закінчується на -ою у твердій групі, у м'якій і мішаній — на -ею (-єю): рук-ою, сил-ою — статт-ею, молодиц-ею, площ-ею, мрі-єю, еволюці-єю.
Кличний відмінок іменників першої відміни виражається закінченнями -о для твердої групи: Оксан-о, калин-о, країн-о, дорог-о, Микол-о і -е (-є) для м'якої та мішаної груп: закрійниц-е, Соломі-є, мрі-є, душ-е. Закінчення -ю мають пестливі іменники м'якої групи: Сон-ю, бабус-ю, матус-ю, Гал-ю.
У множині в називному відмінку іменників твердої групи вживається закінчення -и (сосн-и, ног-и, тумбочк-и), м'якої та мішаної - -і, (-ї): яблун-і, площ-і, наді-ї. У родовому відмінку іменників усіх трьох груп нульове закінчення: бур (від буря), перемог, травм, ялин, душ, паляниць, столиць, їдалень, господинь, революцій, галантерей, сімей. У багатьох іменників при появі закритих складів відбувається чергування голосних [о], [е] з [і]: дорог-и — доріг, голов-и — голів, ног-и — ніг, борон-и — борін, черед-и — черід; уставляються голосні між двома приголосними: стежк-и — стежок, палатк-и — палаток, сестр-и — сестер, сосн-и — сосон, вітальн-і — віталень, вишн-і — вишень, війн-и — воєн (і війн), домн-и — домен, сукн-і — суконь, гребл-і — гребель, борозн-и — борозен, князівн-и — князівен, сім'-ї— сімей, статт-і — статей, ескадриль-ї— ескадрилей, стайн-і — стаєнь, сотн-і — сотень, ляльк-и — ляльок. У деяких випадках чергування[о], [е] з [і]за аналогією до вихідних форм не відбувається: топол-і — тополь, вод-и — вод, потвор-и — потвор, будов-и — будов, печер-и — печер, мереж-і — мереж.
Є відхилення від правил нульового закінчення в родовому відмінку множини: губ — губ-ів, легень — леген-ів, баб — баб-ів, закінчення -ей (миш-ей, свин-ей) та -ів (старост-ів, судд-ів).
У давальному, орудному та місцевому відмінках множини наявні закінчення -ам, -оми, -ах для іменників твердої та мішаної груп і відповідно -ям, -ями, -ях для іменників м'якої групи (записк-ам — криниц-ям, круч-ам — дол-ям; долин-ами — пісн-ями).
До другої відміни належать іменники чоловічого й середнього роду, чоловічого — з нульовим закінченням у називному відмінку однини (шлях, край, степ, двір, кінь, водій, тесть), із закінченням -о (Павл-о, Дніпр-о, батьк-о, Петренк-о, хлопчиськ-о, хвальк-о), середнього роду з закінченням -о, -е, -я (крім тих, що при відмінюванні приймають суфікси -ен-, -ат- , -ят-): болот-о, олов-о, мор-е, гор-е, завзятт-я, становищ-е, лист-я, подвір -я, положенн-я, дерев-о.
Друга відміна також поділяється на три групи — тверду, м'яку й мішану. До твердої групи належать іменники чоловічого роду з основою на твердий приголосний (голуб, журнал, друг, тік, завод, явір, робітник, нарис, фейлетон), крім тих, основа яких закінчується на шиплячий; іменники середнього та чоловічого роду з основою на твердий приголосний і закінченням -о (ок-о, золот-о, марев-о, мережив-о, Дмитр-о, дядьк-о, парубійк-о, Іванченк-о, Колотил-о). Більшість іменників з основою на належить до твердої групи: це односкладові іменники — двір, яр, твір, звір, мир, дар, бір; слова іншомовного походження з суфіксами -ар, -ир, -ер, -єр, -ур, -юр, -ор та ін.: хабар, касир, шофер, кур'єр, ажур, алюр, диктор, актор, колір. М'яка група представлена іменниками чоловічого роду, основа яких закінчується на м'який приголосний з нульовим закінченням (стілець, палець, вихователь, учень, ґедзь, деревій, палій), іменниками чоловічого роду на -ьо (татун-ьо, дідун-ьо, Бадз-ьо), іменниками середнього роду з закінченням -е (крім тих, що мають основу на шиплячий): пол-е, мор-е, деревц-е, лиц-е, яйц-е та -я: лист-я, гілл-я, бажанн-я, Запоріжж-я, узбічч-я, мерехтінн-я, завданн-я, вченн-я; чималою кількістю іменників на -р з суфіксами -ар, -ир: календар, кобзар, вівчар, гончар, токар, пекар, ліхтар, тягар, косар, багатир, проводир, пухир, бунтар, друкар, але: хабар, комар належать до твердої групи. До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з основою на шиплячий і нульовим закінченням (сторож, ключ, кущ, дощ, плач, калач, товариш, спориш, леміш, плащ), іменники середнього роду з основою на шиплячий і закінченням -е: училищ-е, глинищ-е, просищ-е, плеч-е, ставищ-е, вогнищ-е; іменники чоловічого роду на -р з суфіксом -яр, що називають осіб чоловічої статі за родом діяльності чи професією: бетоняр, смоляр, скляр, дігтяр.
Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни: вони різноманітні, синонімічно багаті, що дозволяє стилістично удосконалювати висловлене чи написане. У називному відмінку однини нульове закінчення та -о мають іменники чоловічого роду (стан, гігант, нуль, Дніпро, Петро, водень), закінчення -о, -е, -я — іменники середнього роду, за винятком похідних іменників, утворених від чоловічого роду (дубищ-е, вовчищ-е, вітрищ-е), та тих, що позначають істоти (дідищ-е, всезнайк-о, будьк-о, хвальк-о): озер-о, неб-о, вогнищ-е, багатт-я, вікн-о, світл-о, змаганн-я, викритт-я, сузір-я, міжгір-я.
Зразки відмінювання іменників другої відміни
Чоловічий рід
Тверда група М'яка група Мішана група Однина Н. завод край газетяр Р. завод-у кра-ю газетяр-а Д. завод-ові (-у) кра-єві (-ю) газетяр-еві (-у) З. завод край газетяр-а О. завод-ом кра-єм газетяр-ем М. (на) завод-і (на) кра-ю (-єві) (на) газетяр-еві (-у) К. завод-е кра-ю газетяр-е
Множина Н. завод-и кра-ї газетяр-і Р. завод-ів кра-їв газетяр-ів Д. завод-ам кра-ям газетяр-ам З. завод-и кра-ї газетяр-ів О. завод-ами кра-ями газетяр-ами М. (на) завод-ах (на) кра-ях (на) газетяр-ах К. завод-и кра-ї газетяр-і
Середній рід
Тверда група М'яка група Мішана група Однина Н. озер-о мор-е завданн-я прізвищ-е Р. озер-а мор-я завданн-я прізвищ-а Д. озер-у мор-ю завданн-ю прізвищ-у З. озер-о мор-е завданн-я прізвищ-е О. озер-ом мор-ем завданн-ям прізвищ-ем М. (на) озер-і (на) мор-і (на) завданн-і (на) прізвищ-і К. озер-о мор-е завданн-я прізвищ-е Множина Н. озер-а мор-я завданн-я прізвищ-а Р. озер мор-ів завдань прізвищ Д. озер-ам мор-ям завданн-ям прізвищ-ам З. озер-а мор-я завданн-я прізвищ-а О. озер-ами мор-ями завданн-ями прізвищ-ами М. (на) озер-ах (на) мор-ях (на) завданн-ях (на) прізвищ-ах К. озер-а мор-я завданн-я прізвищ-а
У родовом у відмінку однини закінчення -а (-я) виступає в іменниках середнього роду: тепл-а, добр-а, лист-я, здобутт-я, визнанн-я, гор-я. В іменниках чоловічого роду флексія -а (-я) наявна в таких групах: а) у назвах конкретних предметів: трактор-а, автобус-а, годинник-а, олівц-я, нож-а, клен-а, стовп-а, стол-а, стільц-я; б) у назвах осіб та істот — загальних і власних: брат-а, товариш-а, газетяр-а, пісняр-а, Кирил-а, Дмитриченк-а, Якубович-а, дояр-а, ведмед-я, метелик-а; в) у географічних назвах — гідронімічних — з наголошеним закінченням: Дінц-я, Дністр-а, Іртиш-а та назвах населених пунктів: Сімферопол-я,Донецьк-а, Канев-а, Киев-а, Париж-а, Рим-а, але Кривого Рог-у, Холодного Яр-у; г) у термінах: синус-а, квадрат-а, відмінк-а, іменник-а, префікс-а, електрон-а, трикутник-а, модул-я , позитрон-а; ґ) у назвах мір довжини, ваги, об'єму, площі, часу: метр-а, літр-а, грам-а, тижн-я, місяц-я, центнер-а, карбованц-я, куб-а, гектар-а.
Закінчення -у (-ю) мають іменники, що позначають: а) речовину або матеріал: мармур-у, водн-ю, папер-у, гелі-ю, горох-у, анальгін-у, пеніцилін-у, граніт-у, ячмен-ю, азот-у; б) абстрактні поняття: страх-у, експеримент-у, дослід-у, досвід-у, прогрес-у, характер-у, стан-у, розум-у; в) явища природи: дощ-у, сніг-у, гром-у, вітр-у, туман-у, циклон-у; г) сукупність чогось чи когось: оркестр-у, ансамбл-ю, хор-у, загон-у, колектив-у, полк-у, деканат-у, університет-у, курс-у, інститут-у, штаб-у, завод-у, комітет-у, караван-у; ґ) психічний стан, почуття: бол-ю, жал-ю, настро-ю, синдром-у, гнів-у, споко-ю, невроз-у, гепатит-у, переляк-у, сміх-у; д) дії та процеси: відльот-у, приїзд-у, заклик-у, перебіг-у, вигук-у, переход-у, відступ-у, крик-у, зойк-у, свист-у, грюкот-у; е) назви країн, регіонів, гір, річок: Крим-у, Казахстан-у, Іран-у, Пакистан-у, Ліван-у, Далекого Сход-у, Уругва-ю, Донбас-у, Урал-у, Буг-у, Дон-у; є) простір або середовище: плацдарм-у, ліс-у, степ-у,га-ю.
Є випадки, коли закінчення -а (-я) та -у (-ю) вживаються паралельно: стол-а — стол-у, мост-а — Ліост-у, двор-а — двор-у,плот-а — плот-у залежно від наголосу або від значення: камен-я (окремий предмет) — камен-ю (матеріал), лист-а (окремий предмет) — лист-у (сукупність), соняшник-а (одна рослина) — соняшник-у (сукупність, збірність).
У давальному відмінку однини вживаються закінчення -ові(-еві, -єві) і рідше -у, -ю в чоловічому роді: зят-еві, комбайнер-ові, батьк-ові, Андрі-єві, народ-ові, учител-еві і зят-ю, комбайнер-у, батьк-у, Андрі-ю, народ-у, учител-ю. Закінчення -у (-ю) характерне для іменників середнього роду. Однак у назвах істот на -о спостерігаються також паралельні закінчення: телятк-у — телятк-ові, дитятк-у — дитятк-ові. Іноді такий паралелізм помітний і в іменників середнього роду — назвах неістот: серц-ю — серц-еві, сонц-ю — сонц-еві, лих-у — лих-ові. У власних назвах прикметникового походження на -ів (-їв) закінчення тільки -у (-ю): Львов-у, Києв-у, Канев-у, Миколаєв-у.
У знахідному відмінку однини закінчення залежать від семантичного розряду іменника: в назвах неістот омонімічні закінчення знахідного відмінка й називного: саджати ліс, замести двір, скосити лан, полагодити комбайн; у назвах істот — родового і знахідного відмінків (крім іменників середнього роду на -о, закінчення яких омонімічні з називним відмінком: годувати дитятко, заганяти телятко): просити дядька, знайти токаря, упізнати космонавта, відвідати товариша. Варіанти написати лист і написати листа, порізати палець і порізати пальця, взяти олівець і взяти олівця можливі. Закінчення -а (-я) у назвах неістот знахідного відмінка ніби увиразнюють предметне значення. Коло таких іменників невелике.
Орудний відмінок однини має закінчення -ом, -ем (-єм) залежно від того, якої групи іменник: твердої групи з основою на твердий приголосний — закінчення -ом (літак-ом, віник-ом, звір-ом, паркан-ом, хабар-ом, директор-ом, озер-ом, комар-ом), м'якої і мішаної -ем (-єм): становищ-ем, товаришам, гор-ем, господар-ем, шахтар-ем, Сергі-єм, Анатолі-єм, кра-єм, пн-ем, кон-ем. Іменники середнього роду на -я закінчуються на -ям: вмінн-ям, терпінн-ям, значенн-ям, зіткненн-ям, навчанн-ям.
Синонімічними закінченнями відзначається місцевий відмінок однини іменників другої відміни. Окремі з них мають кілька варіантів флексій. Напр.: на клен-ові, на клен-у, на клен-і. Закінчення цього відмінка такі: -і (-ї), -у (-ю), -ові (-еві, -єві). Флексія -і (-ї) переважає тоді, коли при іменнику вживаються прийменники у (в), при, на: на пол-і, у ліс-і, при факультет-і; коли прийменник по, то виступає закінчення -у (-ю): по га-ю, по кра-ю, по університет-у, по двор-у, по коридор-у, по мор-ю, по завданн-ю. Закінчення -ові (-еві, -єві) властиві майже всім іменникам другої відміни, крім іменників середнього роду, що закінчуються на -я: при брат-ові, на дуб-ові, товариш-еві, на вол-ові, на комбайн-ові, на рушник-ові, при маєтк-ові, при достатк-ові, на лих-ові. Закінчення переважає в іменниках із суфіксами -ик, -ник, -ок, -ак, -к(о), -еньк(о): при дощик-у, у годинник-у, на держак-у, при військ-у, в серденьк-у. Також на -у (-ю)закінчуються односкладові іменники чоловічого роду з наголосом на флексії: на сніг-у, на льод-у, у полк-у, на лан-у, в степ-у, в сок-у, на кра-ю, при шлях-у, у ставк-у, на торжк-у. Хитання спостерігаються між закінченнями -у (-ю) та -і (-ї) під впливом наголосу (на торг-ý — на тóрз-і, у кра-ю — у крá-ї на луг-ý — на лýз-і) та прийменника по (по ліс-і — по ліс-у, по тіл-і — по тіл-у, по стол-у — по стол-і, по подвір'-ї— по подвір'-ю). Перед закінченням -і приголосні [г], [к], [х] чергуються із [з], [ц], [с]:круг — у круз-і, Кременчук — у Кременчуц-і, кожух — на кожус-і, горіх — на горіс-і.
Кличний відмінок представлений флексіями -у (-ю), -е. Закінчення -у (-ю) мають іменники м'якої групи, деякі іменники твердої та мішаної групи: Геннаді-ю, Віталі-ю, кон-ю, кра-ю, кобзар-ю, дощик-у, синк-у, братик-у, товариш-у, батьк-у, тат-у, син-у, дід-у. Решта іменників закінчується на -е: вітр-е, дуб-е, брат-е, вол-е, друж-е, сторож-е, парубч-е, козач-е, баламут-е, вітрогон-е, Петр-е, Михайл-е.
У множині іменники другої відміни (твердої групи) в називному відмінку мають закінчення -и: прадід-и, сват-и, плуг-и, сніг-и, прапор-и, завод-и, бригадир-и, муляр-и та флексію -і (-ї) для іменників чоловічого роду м'якої й мішаної груп: лебед-і, звича-ї, ячмен-і, профіл-і, лікар-і, вівчар-і, крамар-і, руча-ї. Іменники середнього роду всіх трьох груп закінчуються на -а (-я): болот-а, озер-а, серц-я, кільц-я, вікн-а, дзеркал-а, багатт-я, грищ-а. При творенні називного відмінка множини деякі іменники втрачають суфікси -ин, -анин (-янин), -чанин: селянин — селян-и, вірменин — вірмен-и, киянин — киян-и, болгарин — болгар-и, але грузин — грузин-и, осетин — осетин-и,лезгин — лезгин-и, мордвин — мордвин-и. Окремі іменники чоловічого роду твердої групи мають паралельні закінчення -и, -а: рукави й рукава, вуси й вуса, хліби й хліба, ґрунти й ґрунта.
У деяких іменниках твердої групи спостерігається закінчення -і та чергування приголосних: ок-о — оч-і, вух-о — уш-і (частіше вуха). Іменник друг у називному відмінку множини приймає закінчення -і з чергуванням приголосних [г] із [з] друг — друз-і й відмінюється у всіх відмінках множини за зразком іменників м'якої групи: друз-ів, друз-ям, друз-ів, друз-ями, при друз-ях. Деякі іменники середнього роду, що мають омонімічні закінчення в називному й знахідному відмінках однини та множини, для підкреслення множинності дістають наголошені закінчення: весілл-я, свят-а і паралельно весілл-я, свят-а.
У родовому відмінку множини вживаються закінчення -ів (-їв): мост-ів, закон-ів, друкар-ів, звича-їв, кра-їв, автомобіл-ів, атом-ів, корабл-ів, повір'-їв, мор-ів, житт-ів, почутт-ів. Багатьом іменникам властиве нульове закінчення: киян, християн, парафіян, озер, коліс, сіл, жал, сл/я, чудес, небес, вікон, весел, перевесел. І тільки окремі іменники чоловічого та середнього роду мають закінчення -ей: кон-ей, грош-ей (наголос на основі), гост-ей, оч-ей, плеч-ей (паралельно пліч).
У знахідному відмінку множини, як і в однині, розрізняються закінчення, омонімічні з називним відмінком для назв неістот: берег-и, га-ї, дерев-а, океан-и, струмк-и, слов-а, серц-я, плеч-і та з родовим для назв істот: лірник-ів, політик-ів, хлопчак-ів, священик-ів, начальник-ів, співробітник-ів, знавц-ів. Проте в мовній практиці спостерігаються хитання: напоїти кон-ей і кон-і, запрягати вол-ів і вол-и.
Одноманітним закінченням характеризується орудний відмінок: -ами для іменників твердої і мішаної груп: протест-ами, кущ-ами, нож-ами, лез-ами, двор-ами, закон-ами, слов-ами, жал-ами і -ями для іменників м'якої групи: корен-ями, красен-ями, хлопц-ями, подвір'-ями, кобзар-ями. Окремі іменники мають паралельні закінчення: -ами (-ями) і (-ми): крил-ами — криль-ми, чобот-ами — чобіть-ми, колін-ами, колінь-ми. Закінчення -имавластиве іменникам очі, уші, плечі: оч-има, плеч-има, уш-има (і вух-ами).
Уніфікованим закінченням відзначається й місцевий відмінок множини: для нього характерне закінчення -ах (-ях) для всіх груп і родів іменників другої відміни: на шлях-ах, прапор-ах, чагарник-ах, тротуар-ах, переход-ах, тролейбус-ах, слюсар-ях, календар-ях, провалл-ях, сузір’-ях.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
