Усі прикметники української мови в залежності від граматичних особливостей і характеру ознаки, що ними передається, поділяються на три групи: якісні, відносні та присвійні. Кожна з цих груп має свої семантичні та граматичні відмінності.
ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ
Якісні прикметники різноманітні за значенням. Вони можуть указувати на: протяжність у просторі (довгий, вузький, глибокий), у часі (повільний, швидкий, довгий), духовні чи фізичні властивості живих істот (талановитий, інтелектуальний, добрий, незграбний, хворий, гарний), ознаки, що сприймаються органами чуття (гарячий, гіркий, запашний, твердий). Якісні прикметники різноманітні за граматичними властивостями, а саме: вони (в переважній більшості) мають ступені порівняння (високий — вищий — найвищий), антонімічні пари (гіркий — солодкий, вузький — широкий), служать твірною основою для іменників абстрактного значення (гіркий — гіркота, довгий — довжина, новий — новизна, доблесний — доблесть, твердий — твердість), для прислівників з суфіксами -о, (далекий — далеко, гарячий — гаряче, дружній — дружньо), можуть утворювати ступені якості (злий — злющий, добрий — предобрий, синій — синюватий), поєднуватися з прислівниками міри і ступеня (дуже холодний, завжди уважний, вічно молодий). До якісних належать всі непохідні прикметники із значенням кольору (голубий, червоний, білий) та невідмінювані типу: маренго, хакі, беж тощо.
СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ (КОМПАРАТИВ)
Ступінь порівняння — це здатність вияву ознаки в різних кількісних вимірах. Він завжди визначається «кількістю» переважальної ознаки. Існує вихідна форма, інакше — звичайний (позитивний) ступінь, від якого утворюються вищий (компаратив) та найвищий (суперлатив) ступені.
Звичайний ступінь прикметників характеризується тим, що передає ознаку як таку, свідчить про її наявність у предметі, але не вказує на її кількість чи міру. Напр.: зелений луг, блакитне небо, складне завдання, широка ріка, солодкі груші.
Прикметники вищого ступеня набувають певного значення в плані кількісного виміру ознаки. У цьому суттєва різниця між значенням прикметника звичайного ступеня і вищого. У першому випадку ознака предмета характеризується безвідносно і безпосередньо, в другому вона набирає відносного, порівняльного значення.
Прикметники найвищого ступеня передають повну, абсолютну перевагу одного предмета над іншими за якоюсь відомою ознакою; наприклад: це — активні студенти курсу, це — найактивніший студент на курсі.
У прикметників вищого ступеня існують дві форми вираження — проста (синтетична) і складена (аналітична). Проста форма вищого ступеня утворюється так: до основи прикметника звичайного ступеня додаються суфікси: -іш-, -ш- та родове або числове закінчення: біл-ий, біл + іш-ий, біл + іш-і, глибок-ий — глиб + ш-ий, глиб + ш-і. При утворенні простої форми вищого ступеня порівняння прикметників відбувається ряд морфонологічних процесів. Суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають, і афікс вищого ступеня порівняння приєднується безпосередньо до кореня: глибокий — глиб-ш-ий, далекий — даль-ш-ий, тонкий — тон-имш; при цьому відбуваються позиційні чергування кінцевих кореневих приголосних зь-ж, с-ш, г-ж; низький — ниж-чий, високий — ви(шч)ий (графічно — вищий), дорогий — дорож-чий, дисимілятивні зміни полягають у тому, що фрикативні звуки ж, ш, опинившись поряд, розподібнюються: звук ш — переходить в африкативний ч: дорож+ш+ий — дорож-ч-ий, високий — виш+ш+ий — виш+ч+ий — вищий, вузький — вуж+ш+ий — вуж+ч+ий.
Деякі прикметники утворюють виший ступінь за допомогою суплетивних форм: гарний — кращий, поганий — гірший. Не утворюється проста форма вищого ступеня від деяких прикметників із суфіксом -ськ(ий) (товариський), з суфіксом -и- (ранній), з суфіксом -ов- (вольовий) тощо.
Складена форма вищого ступеня порівняння прикметників утворюється сполученням слова більш (менш) та прикметника звичайного ступеня. Така описова форма являє собою цілісну граматичну єдність, якою передається значення вищого ступеня: більш корисний, менш уважний.
Прикметники вищого ступеня обох способів творення (простий і складений), як правило, поєднуються з прислівниками типу: ледь, незрівнянно, значно, ще, які ще більше підсилюють ознаку порівняння, наприклад: вигций — ще вищий, незрівнянно кращий, значно товщий.
У реченні прикметники вищого ступеня виконують звичайно синтаксичну функцію присудка, рідше означення: наприклад: «— Чи я хороша? — Найкраща в світі» (Леся Українка) (присудок), «Найкращі слова були сказані про цю подію» (газ.) (означення).
Для прикметників найвищого ступеня існує три форми вираження — проста, складна і складена. Проста форма утворюється від основи прикметника вищого ступеня за допомогою префікса найвищий — найвищий, розумніший — найрозумніший, ближчий — найближчий, вищий — найвищий, кращий — найкращий.
Складна форма — це поєднання простої форми найвищого ступеня прикметників і часток як, що: якнайдовший, щонайсильніший.
Складена форма найвищого ступеня прикметників утворюється шляхом сполучення слів антонімічного значення найбільш, найменш з прикметником звичайного ступеня: найбільш вибагливий, найменш примхливий. Найвищий ступінь прикметника, що передає властивості живих істот, утворюється за допомогою прикметника вищого ступеня у поєднанні його із слово сполученням за(від) + усіх, наприклад: щедріший за всіх, веселіший від усіх.
Описові (складені) форми — послідовні, універсальні й логічні, але нагромадження їх поряд у тексті небажане і його слід уникати, використовуючи прості форми. Прості форми структурно легші, лаконічніші, коротші, тому їм частіше надається перевага, особливо в усному мовленні та в красному письменстві й публіцистиці; вони — невід'ємна частина емоційно-експресивної лексики. Складені форми при всій своїй позитивній характеристиці — все ж функціонально обмежені, вони більш характерні для книжних стилів.
Синтетична форма прикметників найвищого ступеня може набувати значення елятиву, тобто передавати гранично велику міру ознаки безвідносно до інших предметів, без зіставлення з ними, без виділення одного предмета з ряду однорідних за якоюсь ознакою або якістю. У таких формах відсутнє порівняння чи зіставлення кількісних характеристик предметів, наприклад: найширші кола читачів звертаються в газету.., виділимо їхні найхарактерніші риси, питання вирішено без найменших зусиль з боку адміністрації... тощо. Ступені порівняння прикметників в українській мові змінюються за відмінками, родами, числами. Пор.: рос. он сильнее, она сильнее, оно сильнее, они сильнее — укр. він сильніший, вона сильніша, воно сильніше, вони сильніші.
СТУПЕНІ ЯКОСТІ (ФОРМИ СУБ'ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ) ПРИКМЕТНИКІВ
Серед прикметників з такою ознакою розрізняють дві групи: прикметники із значенням безвідносної міри якості предмета і прикметники із значенням суб'єктивної оцінки якості предмета. Розглянемо кожну групу.
Прикметники із значенням безвідносної міри якості предмета
Безвідносна міра якості предмета властива якісним прикметникам. Суть її полягає в тому, що виділяється ознака за мірою (чи ступенем) інтенсивності її, але без елементів порівняння. В українській мові виділяють три ступені інтенсивності ознаки — недостатній, помірний і надмірний та дві форми вияву кожної з них. синтетичну і аналітичну.
Прикметники недостатнього ступеня передають міру якості неповну, незначну, часткову, тобто кількісно меншу, в порівнянні з тим, що передається звичайним прикметником. Проста (синтетична) форма прикметників цього ступеня утворюється від основи звичайного прикметника та суфіксів -уват- (-юват-): солодкий — солодкуватий, червоний — червонуватий, тісний — тіснуватий, великий — великуватий, синій — синюватий тощо.
Іноді для утворення цього ж типу прикметників використовується суфікс -ав- (-яв-), якщо він близький за значенням до суфіксів -уват- (-юват-): зеленавий, жовтавий, але інше значення спостерігається у прикметників типу: кістлявий, русявий, сухощавий. Такі прикметники не передають значення недостатнього ступеня. Вони лексично самостійні. їхні суфікси не синонімічні в цих випадках суфіксам -уват-, -юват-.
Ознаки недостатнього ступеня спостерігаються і в прикметниках із суфіксом -аст-, -яст-, якщо такий прикметник утворений від звичайного прикметника, наприклад: довгий — довгастий, круглий — круглястий. Але прикметники, утворені від іменників, ознаку недостатнього ступеня не передають: дугастий, голінастий, вихрастий, зозулястий тощо. Немає ознаки недостатнього ступеня інтенсивності й у прикметників із суфіксом-уват-, -юват- та префіксами при-, під-, недо-, наприклад: при- земкуватий, недоумкуватий, а також у прикметників із суфіксом -уват-, -юват-, що утворилися не від прикметників (мішкуватий, задерикуватий, злодійкуватий).
Складена (аналітична) форма прикметників, що передають недостатній ступінь інтенсивності ознаки, утворюється шляхом поєднання звичайного ступеня прикметника і кількісно-означального прислівника типу трохи, дещо, злегка, наприклад: трохи смішний, злегка блакитний, не дуже чемний тощо.
Можливе поєднання простої і складеної форм, що надає дещо нової міри ознаки, певної її конкретизації в предметі. Пор.: тіснуватий — трохи тіснуватий, грубуватий — дещо грубуватий, солонуватий — злегка солонуватий.
Помірний ступінь вияву якості — це звичайний прикметник, що передає нормальну міру ознаки, не велику і не малу: холодний, смачний, прозорий. Цю помірність вияву ознаки іноді підкреслюють слова помірно, більш-менш, прийнятно, нормально, звично тощо: більш-менш точний, звично холодний, прийнятно високий, в міру обережний.
Прикметники надмірного ступеня передають міру якості предмета, значно вищу від норми, що її передає прикметник нульової форми. Проста (синтетична) форма прикметників цього ступеня утворюється від основи звичайного прикметника (нульова його форма) та суфіксів -ущ- (-ющ-), -уч-(-юч-); злий — злющий, багатий — багатющий, холодний — холоднючий — холоднющий; -енн-, -езн-, -елезн-: здоровий — здоровенний, старий — старезний, довгий — довжелезний; від основи звичайного прикметника та префіксів: пре- (предобрий); близьких йому за значенням префіксів іншомовного походження ультра-, екстра-, архі- (ультрамодний, екстраординарний, архіважливий), префіксів все-, над- (всемогутній, надзвичайний), префікса за- (задовгий).
Треба зважати на те, що префікс за- має подвійне значення: наприклад, слово задовгий може означати і довгуватий (тобто префікс за- синонімічний суфіксові -ува-) і надміру довгий (синонім прикметника довжелезний чи занадто довгий). Ці значення розрізняються звичайно в контексті. Префікс пра- вживається лише в часовому значенні — віддаленість у минуле (прадавній).
Складена (аналітична) форма прикметників, що передають надмірний ступінь інтенсивної ознаки, утворюється шляхом поєднання прикметника звичайного ступеня і кількісно-означального прислівника: дуже, занадто, надзвичайно, вкрай, винятково, особливо, зовсім, а також займенників: такий, який (занадто розумний, надзвичайно вродливий).
Прикметники із значенням суб'єктивної оцінки якості предмета. Суть прикметників із значенням суб'єктивної оцінки якості предмета полягає в тому, що ними передається не тільки ознака предмета за мірою чи ступенем інтенсивності її, а ще й у тому, що до цього додається дуже виразне емоційне нашарування, суб'єктивне ставлення до предмета розмови, суб'єктивна оцінка його, пор.: білуватий — білесенький, тонкуватий — тонюсінький, престарий — старенький.
Такі прикметники утворюються за допомогою суфіксів: -еньк-, -есеньк-ісіньк-, -юсіньк-: біленький, густесенький, мокрісінький, малюсінький тощо. Найпродуктивніший — суфікс -еньк-, за допомогою якого можна утворювати форми суб'єктивної оцінки від переважної більшості прикметників. Прикметники з цим суфіксом можуть передавати в одному випадку суб'єктивне ставлення і значення зменшеної міри якості (глибоченький, довгенький, біленький, гіркенький), в іншому — лише суб'єктивне ставлення, емоційну забарвленість (босенький, голенький, старенький, дрібненький, голінастенький). Прикметники з суфіксом -ісіньк- передають, як правило, найвищу міру якості (чистісінький). Іноді прикметники такого типу входять до складу сталих словосполучень: цілісінький день, чистісінька правда, звичайнісінька брехня тощо.
ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ
Для них суттєво те, що вони визначають ознаку предмета не безпосередньо, не прямо, а через виділення іншого предмета, наприклад: дерев'яний стіл, тобто стіл із дерева, кам'яна гора — гора з каменю, міський парк — тобто парк, розташований у межах міста, і т. п.
Відносні прикметники відрізняються від якісних і за граматичними, і за лексичними ознаками, вони, наприклад, не утворюють ступенів порівняння, ступенів якості, не можуть сполучатися з прислівниками, не мають антонімічних пар тощо. Серед їхніх характерних граматичних особливостей можна відзначити і те, що прикметники цієї групи мають лише похідну основу (шкіряний, береговий, дніпровський), мають синоніми серед іменників у родовому відмінку, іноді з прийменниками для, з. Пор.: деснянські береги — береги Десни, віконні рами — рами для вікон, пластмасова миска — миска з пластмаси.
ВІДНОСНО-ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ
Серед прикметників виділяється також група відносно-якісних, які можуть передавати значення відношення чи якості в залежності від іменника, з яким узгоджений прикметник, чи контекстуального оточення. Ознака якості в таких прикметників виникла як вторинна на базі первісно відносних прикметників, і тепер прикметники такого типу широко вживаються в обох значеннях, наприклад: травневі дні — травневий настрій, вишневі сади — вишневі усмішки, крилатий птах — крилата фраза, малинові ягоди — малиновий небосхил.
Відносно-якісні прикметники бувають двох типів. Одні з них мають більшість ознак якісних прикметників, а саме: утворюють ступені порівняння (драматичні події — драматичніші — найдраматичніші), сполучаються з кількісно-означальними прислівниками (дуже, надзвичайно драматичні події), від них утворюються якісно-означальні прислівники на -о (драматично, лірично, відповідально) тощо. Інші, передаючи ознаку якості (що дало право віднести їх до групи відносно-якісних прикметників), не набули здатності утворювати ступені порівняння, сполучатися з кількісно-означальними прислівниками тощо. До цього типу відносять прикметники із значенням кольору (бузкове небо, вишневі губи, золоте волосся) чи матеріалу (або речовини): металевий голос, мідні лоби, дубова мова.
ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ
Присвійні прикметники вказують на ознаку предмета за належністю його якійсь живій істоті, а отже й утворюються, як правило, від іменників — назв живих істот. Для присвійних прикметників характерні свої словотворчі суфікси: -ін, -їн(сестрин, Настин, Маріїн), -ів, -їв (у відкритих складах -ев, -єв, -ов): Іванів, Василева, танталові муки, авгієві стайні, суфікс -ськ- — якщо прикметник означає належність (батьківське подвір'я), цей же прикметник є якісним в іншому значенні: батьківське ставлення.
ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ
Прикметники, які можуть передавати значення присвійності та відношення, називаються присвійно-відносними, пор.: шевченківські рядки і Шевченківські читання, материнське поле і материнське ставлення, норковий хвіст і норкова шапка. Такі прикметники утворюються за допомогою різних суфіксів: -ськ- (-цьк-): учительські книги — учительські збори, суфікса -ськ- та інтерфіксів -ів- (-їв-), -ин- (-ш-), що передують суфіксові -ськ-, наприклад: дідівський, комбайнерівський, Андріївський, материнський.
Для присвійно-відносних прикметників характерні також суфікси -ач-, -яч-, -оч- від назв людей чи тварин (хлопчачий, дитячий, телячий, гусячий, дівочий), а також закінчення -ий (ворожий, отчий, вовчий).
Присвійно-відносні прикметники відрізняються від власне присвійних більшою узагальненістю значення (пор.: батькова порада і батьківська порада, учителева газета і учительська газета, зайцеві вуха і заячі вуха), характеризуються складнішою семантикою, багатозначністю, здатністю утворювати фразеологізми (гусячі лапки, Чумацький Шлях, вовча ягода, ведмежі вушка).
Деякі прикметники з наззаних семантичних груп уживаються лише в стійких словосполученнях: вороний кінь, знахідний відмінок, карі очі.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
