Основним джерелом творення нових прикметників є самі прикметники, іменники, дієслова і зрідка прислівники (дніпровський — придніпровський, вода — водянистий, посивіти — посивілий, щодня — щоденний, торік — торішній). Творяться нові прикметники, як правило, морфологічним способом за допомогою суфіксів (лісовий), префіксів (предивний), префікса і суфікса (безтурботний), шляхом основоскладання (білоголовий). Розглянемо кожний із цих типів.

СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Якісні прикметники. Серед якісних прикметників в українській мові розрізняються непохідні (меншість) — (білий, великий, довгий) і похідні (більшість), утворені від різних частин мови різними способами. Один з найпродуктивніших — суфіксальний. Виділяються два типи суфіксів. Суфікси-модифікатори (формотворчі суфікси): за їхньою допомогою творяться ступені порівняння і ступені якості прикметників від основи прикметників вихідної форми. Це суфікси -ш-, -іш- (білий — біліший), -енн-, -анн-, -еньк-, -есеньк-, -езл-, -уват-, -юват-, -ав-(-яв-) тощо (здоровенний, невблаганний, біленький, малесенький, довжелезний, синюватий). Суфікси-кваліфікатори (словотворчі суфікси): за їхньою допомогою творяться прикметники від іменників, дієслів, іноді від прикметників. Це досить велика група суфіксів, серед яких можна виділити: -ив-, -лив- (фальшивий, крикливий, жахливий), -уват-, -юват-, -овит- (веснянкуватий, мішкуватий, діловитий, басовитий), -ист-, -їст- (гонористий, зернистий, барвистий, оліїстий), -ат-, -чат-, -аст-, -част- (вусатий, зубчатий, дуплястий, довгастий, зубчастий), -ав-, -ляв- (жовтавий, білявий, вертлявий), -орляв- (худорлявий, сухорлявий), -н- (дружній, надійний), -ичн- (історичний, магічний), -ивн-, -тивн- (інстинктивний, кооперативний), -ок-, -к- (високий, близький) та ін.

Відносні прикметники. За допомогою ряду суфіксів творяться відносні прикметники від іменників, дієслів та іменників дієслівного походження, рідше від прислівників. Прикметники передають різноманітні значення відношень: до матеріалу чи речовини, до простору (в тому числі і до географічних назв) або часу тощо. Виділяються прикметники, що утворилися від іменників іншомовного походження. Серед суфіксів відносних прикметників можна виділити такі: -н-, що додається до основи звичайного іменника чи іменника дієслівного походження (денний, лісний, торговельний, будівельний), до основи префіксального дієслова (заливний, розбірний, невідкладний), до прислівника (повсякденний), суфікси -ов-, -ев- (-єв-), що додаються до основи іменника (бобровий, металевий, взуттєвий), суфікси -ськ- (дворянський) та -ськ- (-зьк-, -цьк-), -івськ- (-ївськ-), -енськ-, -инськ-, -інськ-, що використовуються для творення прикметників від географічних назв (балтійський, ялтинський, прилуцький, березняківський), іноді ці суфікси збігаються з суфіксом іменника (Чернівці — чернівецький, Одеса — одеський); -евн-, -овн-, -ивн-, що використовуються для творення прикметників, як правило, книжного характеру (душевний, духовний, ілюстративний). Існує ряд суфіксів, за допомогою яких утворюються прикметники від слів іншомовного походження. Це -ичн-, -ічн-, -їчн-, -альн-, -уальн-, -ональн-, -арн- (-ярн-), -ійн- тощо (історичний, космічний, архаїчний, візуальний, регіональний, ординарний, гуманітарний, аварійний). Крім того, суфікси -анськ (-янськ-): перуанський, городнянський, -шн-: завтрашній, домашній, -альн-, -ятьн-, -ильн-: в’язальний, свердлильний, -ан- (-ян-): піщаний, різдвяний, -ин-(-їн-): горобиний, солов'їний та ін.

Присвійні прикметники. Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що є назвами людей чи тварин, взагалі живих істот, за допомогою ряду суфіксів. Серед них можна виділити такі: -ин-, -їн-, перед якими кінцеві голосні основи іменника г, к, х чергуються з ж, ч, ш (Тетяна — Тетянин, мати — материн, подруга — подружин, дочка — доччин, сваха — свашин, Софія — Софіїн), -ів-, -ов-, -ев- (батько — батьків — батькова, друкар — друкарів — друкарева, Іван — Іванів — Іванова, Василь — Василів — Василева), -їв-, -єв- (Андрій —Андріїв — Андріева).

Нульовий суфікс на місці колишнього суфікса у використовується при утворенні прикметників від іменників, що є назвами тварин. При цьому перед нульовим суфіксом відбувається чергування звуків к — ч (вовк — вовчий), д — ж (ведмідь — ведмежий), ц — ч (заєць — заячий). У цьому ж випадку використовуються суфікси -ач-, -яч-, -ин-, -їн- (кріль — кролячий, миша — мишачий, орел — орлиний, соловей — солов'їний), -ов-, -ев- (воловий, тюленевий).

ПРЕФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Виділяються два типи префіксів, за допомогою яких творяться прикметники. Це префікси-модифікатори, тобто формотворчі (пре-, архі-, ультра-, екстра-, над-, все-, за- тощо), за допомогою яких творяться перш за все ступені якості прикметників (архіважливий, ультрамодний, надзвичайний) та префікс най-, що використовується для утворення найвищого ступеня порівняння прикметників (найвищий, найактивніший). Префікси-кваліфікатори, тобто словотворчі, використовуються при творенні прикметників з новим лексичним значенням. Це префікси без-, не- (на позначення відсутності ознаки, що виражається прикметником: безвусий, безболісний, безголосий, беззубий, нерозумний, нездоровий, недовгий), префікси іншомовного походження: а-, анти- (аритмічний, антинародний).

ПРЕФІКСАЛЬНО-СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Тут ідеться лише про ті прикметники, які утворилися за допомогою суфікса і префікса. Такий прикметник не існує в мові самостійно без однієї з названих морфем. Пор.: присадибний і післягрозовий. Перший з них утворений за допомогою префікса і суфікса (бо немає слова садибний), від основи іменника садиба, другий — за допомогою префікса від прикметника грозовий. Те ж — бездоганний і безконфліктний, безтурботний і безкласовий тощо. Слід звернути увагу на те, що прикметники можуть утворюватися з одним префіксом і різними суфіксами і навпаки — з одним суфіксом і різними префіксами. Напр.: придворний, приземкуватий, придніпрянський, підступний, протиправний, безпідставний, надмірний. При цьому способі творення використовується значна кількість префіксів (при-, між-, під-, над-, проти-, за-, по-, до-, на- та багато інших) і суфіксів (-н-, -ськ-, -ов-, -ев-, -ичн-, -ічн-, -ан-, -ян- тощо).

ОСНОВОСКЛАДАННЯ ЯК СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Одним із продуктивних способів творення прикметників є поєднання кількох слів чи їхніх частин в одне ціле. Це відбувається різними шляхами: за допомогою сполучних голосних о, е(є) чи без них. Розрізняються два генетичні класи прикметників, що виникли шляхом основоскладання. Перший із них утворюється із сурядних сполучень слів (фізико-математичний, трамвайно-тролейбусний, червоно-синій), другий — із підрядних словосполучень (працездатний, синьоокий, білосніжний, першокласний, саморобний). Такі прикметники досить різноманітні своєю морфологічною будовою як за кількістю основ, з яких утворився прикметник, так і стосовно частин мови, які для цього використовуються. Структурно виділяються прикметники двокомпонентні (найчастіше) і трикомпонентні чи більше (рідко): двоповерховий, суднобудівний, староцерковнослов'янський, стошістдесятисемирічний. За морфологічною характеристикою розрізняються прикметники, які утворилися поєднанням основ: іменника і прикметника чи дієприкметника: життєрадісний, морозостійкий, зернодробильний; прикметника та іменника: сільськогосподарський, чорнобривий, широкоформатний, працездатний; іменника і дієслова: хліборобський, водонапірний, землерийний; займенника та іменника, прикметника чи дієслова: всесвітній, всеукраїнський, самозакоханий, своєчасний, всеосяжний, самовідданий; прислівника і дієприкметника чи прикметника: малорослий, висококваліфікований, вищезазначений, довготривалий, рідковживаний, швидкоростучий, нижчепідписаний, вічнозелений; числівника та іменника: п'ятикутний, шестигранний, восьмирічний, семизначний; сполучення прийменника, займенника та іменника: потойбічний, повсякчасний. Таким же способом утворюються прикметники зі словотворчою частиною пів- (напів-), що стоїть на початку слова, та -подібний, якою слово закінчується: напівсонний, півлегальний, веретеноподібний.