МОРФОЛОГІЯ
Правопис прикметників
У суфіксах прикметників -енн-, -анн-, за допомогою яких виражається ступінь якості, завжди пишеться нн (нескоренний, нескінченний, невблаганний, нездоланний), їх не слід плутати з суфіксами дієприкметників -ен-, -ан-, які в українській мові (на відміну від російської) завжди пишуться з одним н (нескорений, нездоланий). Ці суфікси легко розрізняються за наголосом, а слова за значенням, пор.: нескорéнні народи — ці народи не скóрені ніким, нездолáнні перешкоди — нездóлані перешкоди.
Вимагають граматичної орієнтації в написанні суфікси -ичн-, -ічн-, -їчн-, а саме: після кінцевого кореневого приголосного д, т, з, є, ц, ж, ч, ш, р пишеться суфікс -ичн-, після інших приголосних -ічн-, після голосних -їчн- (геометричний, класичний, демократичний, трагічний, географічний, атеїстичний, архаїчний). У прикметниках від слів українського походження з суфіксом -иц (я) завжди вживається суфікс -ичн- (криниця — криничний, суниця — суничний, вулиця — вуличний).
Треба розрізняти написання в українській мові суфіксів -ов (ий), -ев (ий), -єв (ий). На відміну від російської мови суфікс -ов (ий) пишеться: якщо перед ним стоять шиплячі приголосні (ж, ч, ш, щ) та й, а наголос при цьому падає на закінчення (січовúй, дощовúй, гайовúй), і незалежно від наголосу, якщо перед суфіксом стоїть твердий приголосний (крім шиплячого): добовий, зоровий, казковий, вітровий, кастовий.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
|