За своїм значенням усі займенники поділяються на такі розряди: особові та особово-вказівні.
До особових належать займенники я, ти, ми, ви. До особово-вказівних — він, вона, воно, вони.
Особові займенники не замінюють іменників, а називають осіб: займенник першої особи однини я означає того, хто говорить. Напр.: «Я вже казав про пам'ять, як про вічну книгу, де все записано і про них»(О.Коломієць). Займенник ти означає адресата, до якого звертається мовець: «Дорогий Борисе! Я саме до тебе адресував цей лист» (О.Коломієць). Займенники я, тиі займенники ми, ви протиставляються як форми однини і множини. Проте мають такі значення: ми — це я і ще хтось, у публіцистичному і науковому стилях ми — це авторське «я», вжите як засіб зближення автора з читачем; займенник ви вказує на багатьох осіб, до кого звернена мова, шанобливе ставлення, наприклад: «Сьогодні ми помудріли» (Б. Олійник); «Ми опрацювали великий матеріал...» (газ.);«Вам лиш пам’ять одна і суддя й засторога: все, що вам дороге, зберігає вона... Перед нею одною — ви муж і жона» (М.Карпенко).
Особово-вказівні займенники означають осіб, які виходять за межі розмовної ситуації, або предмети чи поняття, згадувані в розмові, наприклад: « [...] до сторічного ювіїею висадили біля школи алею зі ста каштанів. А веде вона не куди-небудь — до меморіального музею Остапа Вишні» (газ.). Функції особово-вказівних займенників виходять за межі речення: вони є одним із важливих засобів організації тексту.
Зворотний займенник себе, вказуючи на особу чи предмет, не має форми називного відмінка, а також категорії роду та числа. Може стосуватися усіх трьох осіб: Я знаю себе; Ти знаєш себе; Вони знають себе. У формі давального відмінка займенника собі його вживання характерне для розмовного мовлення: «Був собі дід та баба» (фольк.).
Присвійні займенники: мій, твій, ваш, наш, свій, його, її, їх, їхній.За значеннямі граматичними ознаками близькі до прикметників: «Здоров'я, щастя усім вашим працівникам, вони глибоко орали свою журналістську ниву і в пухкий ґрунт клали тільки добірні зерна, пам’ятаючи — з нами Бог, з нами Україна» (газ.). «І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя» (В. Симоненко).
Вказівні займенники той, отой, цей, оцей, такий, отакий, сей (ся, сі, се) та нестягнені форми тая, тую, тії, цяя, ції вказують на предмети та їхні ознаки. Вказівний займенник стільки співвідносний з кількісним числівником. Напр.: «Не зумію, чому оте все добро заслуговує іноді зневажливого слова "черепки"...» (газ.); «Овва, чого заманулося вам, люди-небораки! Забудьте про се, руки маєте короткі» (С. Колесник); «Сама колись дівувала, теє лихо знаю» (Т. Шевченко).
Означальні займенники увесь (ввесь, весь), усякий (всякий), кожний (кожен), жодний (жоден), інший, сам, самий вживаються в реченні в ролі узагальнено-якісних означень, а при субстантивації — в ролі підметів і додатків.
Займенники кожний і всякий синонімічні між собою, означають окреме в даному кількісному ряді: «Кожна птиця знайде свого Гриця; Всяка кузочка свою дружину має» (нар. тв.).Займенник кожний має значення «всі по-одному», «будь-який із подібних собі», наприклад: «У кожного чоло життя і жаль порили, і в оці кожного горить любові жар» (І.Франко).
Займенник усякий меншою мірою, ніж займенник кожний, виражає значення розділовості: «У всякого своя доля і свій шлях широкий» (Т.Шевченко).
Займенник жодний (жоден) уживається в двох значеннях: 1) «ні один», наприклад: «Ви все це знаєте: і про десятки великих міст, де немає жодної або є одна-дві українські школи, і про півтори (півтори!) книжки на душу населення, видавані українською мовою...» (Ю. Мушкетик).
2) «ніякий», наприклад: «Скажіть мені, чи хто тут не зрозумів слів, сказаних по-українськи чи по-російськи? Всі ми тут розуміли і всі ми відповідно реагували, і не було у нас жодних проблем» (Ю. Щербак).
Діалектне його значення «кожен, всякий», наприклад: «До Мелашки ходити далеко, стали вони жоден вечір зіходитись під вербою, біля Веклиної хати» (Г. Квітка-Основ'яненко).
Слід розрізняти означальні займенники сам, самúй, самá, самóго, самí, самúх, самúм від сам, сáмий, сáмого, сáмої і т. д.
Перший уживається на означення того, що особа (чи предмет) виконує дію сама, без сторонньої допомоги: «Самі й розшифровують зібраний матеріал, покладають його на ноти» (газ.); «Тільки пам'ятайте, що сама собою газета не з'явиться» (газ.).
Другий займенник з наголосом на першому складі має значення крайньої просторової чи часової межі іменника, при якому він ужитий: «Сумна арфістко, — рученьки вербові! — по самі плечі вкутана в туман. Зіграй мені мелодію любові, ту, без якої холодно словам» (Л. Костенко); «Дорога йшла з гори та на гору, з гори та на гору, над самою Россю» (І.Нечуй-Левицький).
У ролі підсилювальної частки при словах на означення часу, причини теж уживається займенник самий, наприклад: «Що це?! Жодного такого камінця на Волині не зустрічається. Це могло бути лише одне. А саме — ідол!» (газ.); сáме тому... сáме в той час.
Питальні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки. Вони містять питання про особу, предмет, ознаку, належність і кількість предметів: «А жінці хто потрібен, якщо вона — поет?» (Л. Костенко); «Або погибель, або перемога, сі дві дороги перед нами стане... Котра з цих двох нам судиться дорога?» (Леся Українка).
Відносні займенники. Якщо перелічені питальні займенники приєднують підрядне речення до головного, тобто виступають як сполучні слова і є співвідносними словами до іменника чи займенника головного речення, тоді вони стають відносними займенниками. Є певні особливості їх уживання.
Займенник який уживається в усіх стилях мови, коли треба вказати на якісний характер ознаки, наприклад: «Природно, яка позиція — такі й результати» (журн.).
Займенник котрий вживається тоді, коли треба підкреслити вибір осіб, предметів, ознак з ряду однорідних: «Полювання з крякухою дуже добутливе, спокійне полювання, особливо для мисливців, котрі вже в літах, котрим уже бродити по болотах та лазити по очеретах, сказать би, важкувато» (Остап Вишня).
Використання відносного займенника котрúй у значенні який зустрічається значно рідше, наприклад: «Чується... Шум океану, Луною котрого ця річка Воркоче» (М. Рильський).
Відносний займенник чий вказує на належність предмета, вживається переважно в книжній мові: «Наблизившись до високоправдивого таланту В.М.Шукшина, поруч побачив Григора Тютюнника, чиє "немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові" вже непроминаїьне» (журн.).
Займенники хто і що співвідносні з іменниками: хто — з особою, а що — з предметом або особою, скільки співвідносний з числівником.
До заперечних займенників відносяться слова ніхто, ніщо, ніякий, нічий. Вони утворені від відповідних питальних займенників додаванням частки ні і вказують на повну відсутність предмета або ознаки: «А довкола гули КАМази і турбіни ревли із-за тучі, Щоб ніхто ні внизу, ні на кручі Ані крику не чув, ані слів» (В. Бровченко).
Неозначені займенники: дехто, дещо, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, будь-хто, будь-що, казна-що, казна-хто, абихто, абиякийта ін. Утворюються вони від відповідних питальних займенників додаванням часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь. Вживаються для вказівки на невідомі, неозначені предмети, їхні ознаки, якості, наприклад: «Хтось задихається над ними — хто це, хто (І.Драч); «Судили колгоспника й робітника, академіка й асенізатора. Будь-хто піддавався остракізмові» (Б.Харчук).
Відмінювання займенників
Відмінювання особових займенників та зворотного займенника себе
Н. я
ти
--
ми
ви
Р. мене
тебе
себе
нас
вас
Д. мені
тобі
собі
нам
вам
З. мене
тебе
себе
нас
вас
О. мною
тобою
собою
нами
вами
М. (на) мені
(на) тобі
(на) собі
(на) нас
(на) вас
Відмінювання особово-вказівних займенників
Н. він воно
вона
вони
Р. його (нього)
її (неї)
їх (них)
Д. йому
їй
їм
З. його (нього)
її (неї)
їх (них)
О. ним
нею
ними
М. (на) ньому, (на) нім
(на) ній
(на) них
Відмінювання присвійних займенників
Н. мій моє
моя
мої
Р. мого
моєї
моїх
Д. моєму
моїй
моїм
З. як Н. або Р. моє
мою
як Н. або Р.
О. моїм
моєю
моїми
М. (на) моєму, (на) моїм
(на) моїй
(на) моїх
За таким зразком відмінюються займенники твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюються як прикмтеники твердої групи; займенник їхній - як прикметник м'якої групи.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
