Категорія часу — це граматична категорія, яка виражає відношення дії до моменту мовлення. Дія протікає в трьох планах: 1) одночасно з моментом мовлення, 2) до моменту мовлення, 3) після моменту мовлення — тобто в теперішньому, минулому і майбутньому планах. Напр.: 1) «Батька свого Данько пам'ятає мало, але часто бачить його в снах, найчастіше на човні, в тихе лунке надвечір’я, коли він випливає, було, виставляти ятері і співає пісню» (О. Гончар); 2) «Христя рівняла себе до Марії; згадала про свою долю. І її вижили з села, і її одірвали від рідної хати, виплюнули в найми на глум чужим людям» (Панас Мирний); 3) «Ось на цю мозаїку і впадуть промені, відбиті від обличчя артиста або будь-якого предмета. Але мозаїка — з фотоелементів. І світло, і тіні предмета вона перекладе на свою електричну мову» (газ.).
Категорія часу тісно пов'язана з категорією особи і виявляється в особових формах. Така неособова категорія, як інфінітив, не має категорії часу, а дієприкметник і дієприслівник передають її безвідносно до моменту мовлення.
Час дієслова виражається морфологічно в дійсному способі. Виділяються такі часові форми: теперішнього часу, минулого, давноминулого і майбутнього.
Умовний і наказовий способи не мають часової диференціації.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Теперішній час означає співвідносність дії з моментом мовлення. Його мають лише дієслова недоконаного виду. Момент мовлення може збігатися або не збігатися з моментом безпосереднього говоріння. Залежно від цього розрізняють пряме і відносне вживання форм теперішнього часу.
Форми теперішнього часу при їх прямому вживанні мають два значення: 1) значення теперішнього актуального і 2) значення теперішнього неактуального (їх ще називають прямим детермінованим значенням і прямим недетермінованим).
1.Теперішній актуальний — це основне значення теперішнього часу. Дія передається як така, що відбувається в момент мовлення. Як приклад такого значення можна навести уривок із твору Ю. Яновського:
«І степом можна йти безвісти і лягти на землю, прикласти вухо до землі — то тільки вмій прислухатися — шумить і гомонить, а коли лягти горілиць і вдивитися у глибоке небо, де пливуть хмарки на синьому повітрі, тоді здається, що сам лежиш у небі, одірвавшись від землі, розсуваєш руками хмари, ростеш під синім повітрям і, вернувшись на землю, бачиш — скільки живих друзів у тебе в степу».
У цьому значенні дієслова теперішнього часу часто вживаються в газетних текстах, телерепортажах, де йдеться про події, очевидцем яких був автор: «Давно вже немає Косинки. Могила його невідома... Я ж бачу його тільки живим, з м'якою мудрою усмішкою, ясними вдумливими очима, повними надзвичайної життєвої сили» (газ.).
2. Теперішній неактуальний передає дію, яка розпочалася до моменту мовлення, відбувається під час мовлення і триватиме після розповіді про неї. Він означає дію, яка відбувається постійно або регулярно повторюється: Вода кипить при ста градусах.
У вживанні неактуального теперішнього виділяється ще значення теперішньо-минулого і теперішньо-майбутнього часу.
Теперішньо -минулий час переносить дію у план минулого. Це досягається поєднанням дієслова у формі теперішнього часу з прислівниками і прислівниковими словами. Напр.: «Я бачу мільйони людей, що пересуваються по дорогах і полях, тягнуть на собі гармати і міномети, я чую гуркіт танків, які ринули з вихідних позицій у бій, наді мною ревуть мотори літаків, що йдуть на поземному льоті, мені пахнуть постріли і вибухи, солдатські чоботи і кров, розорана бомбами земля, і я чую різкий аромат стоптаного полину — це те, що вібувалося тут ще торік» (Ю. Яновський). Ця часова форма відома ще під назвою теперішнього історичного. Характерна вона для розповідей про події минулого.
Різновидом теперішньо-минулого часу є теперішній живописний. Він уживається для опису картин природи, обставин, за яких відбувається дія. Напр.: «Раненько вдосвіта ви берете рушницю, весло, кошика, де покахкує крякуха, і йдете на Кримасове озеро... Ви довгенько ходите понад осокою, вдивляєтесь, шукаєте, де прим'ята осока... Ось вона! Чавкають чоботи, які ви з трудом витягаєте з баговиння, видираєтесь на купину і потім, з купини на купину перестрибуючи, наближаєтесь до очерету... Ось і човен. Виштовхнувши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте й правуєте на озеро...» (Остап Вишня).
Перед нами постає один із типових днів полювання, який пригадав автор. Він дає нам змогу, ніби на картині, побачити те, що бачив і переживав сам не один раз.
Значення минулої дії може підсилюватися частками було, бувало: «Як була я малою, було не раз сниться, що моя мати чеше мені коси, вплітає червоні кісники, вбирає мене в квіти та стрічки, голубить та жалує мене» (І. Нечуй-Левицький).
Теперішньо-майбутній виражається поєднанням дієслова теперішнього часу з прислівниками й прислівниковими словами з часовим значенням. Він має місце як у художніх творах, так і в наукових текстах: «Ми починаємо бій о шостій ранку — попередимо ворога на дві години... Ти з сотнею кінноти стаєш перед Павлівкою. Артилерія з кулеметами рушає в оце ось село в долині праворуч — верства до нього. Я з рештою кінноти, з кулеметами і кількома гарматами стаю тут ось, де ми стоїмо, під скиртою. Рівно о шостій годині починає артилерія. Всі наші гармати ураганним вогнем местимуть Павлівку... Через півгодини ти йдеш в атаку на Павлівку, вибиваєш звідти ворога і тримаєшся, поки тобі не допоможуть зліва» (Ю. Яновський).
Такі випадки вживання трапляються в підручниках, посібниках, коли описується послідовність дій при виконанні дослідів, вправ: «Ви добираєте речення, в яких є обставинні прислівники місця, і пишете їх у колонку ліворуч, а праворуч паралельно записуєте речення з тими ж самими прислівниками в ролі прийменника» (підручник).
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1. Майбутній час недоконаног о виду. Майбутній час недоконаного виду означає дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Відомі дві форми майбутнього недоконаного: синтетична й аналітична.
Синтетична форма утворюється за такою моделлю: інфінітив + суфікс майбутнього часу -м- + тематичний суфікс -е- + особове закінчення.
Я читати-м-у, косити-м-у, сидіти-м-у Ти читати-м-е-ш, косити-м-е-ш, сидіти-м-е-ш Він читати-м-е, косити-м-е, сидіти-м-е Ми читати-м-е-мо, косити-м-е-мо, сидіти-м-е-мо Ви читати-м-е-те, косити-м-е-те, сидіти-м-е-те Вони читати-м-уть, косити-м-уть, сидіти-м-уть
Аналітична форма складається з особових форм дієслова бути й інфінітива основного дієслова недоконаного виду. Дієслово бути змінюється за першою особовою парадигмою і є показником часу, особи й числа.
Я буд-у читати, писати Ти буд-е-ш ходити, сидіти Він, вона, воно буд-е говорити, робити і т.д. Ми буд-е-мо Ви буд-е-те Вони буд-уть
2. Майбутній час доконаного виду . Майбутній час доконаного виду означає дію, яка буде здійснена в момент мовлення або після нього. У переважній більшості дія майбутнього доконаного виду відбувається після моменту мовлення, рідше — в момент мовлення. У цьому випадку майбутній час набуває значення теперішнього. Це буває тоді, коли дієслова теперішнього і майбутнього часу вживаються в одному реченні як однорідні: «Утомився вороненький, іде, спотикнеться» (Т. Шевченко).
Як і теперішній, майбутній час дієслів доконаного виду може означати дію постійну, позачасову. Проте сфера його вживання обмежена. Він трапляється лише в приказках і прислів'ях з узагальнено-особовим значенням: Що посієш, те й пожнеш; Ворон ворону ока не виклює, Вдача собача: не брехне — то й не дихне.
Якщо дієслово майбутнього часу доконаного виду вживається в реченні поряд з формами минулого й теперішнього історичного часу, то воно виражає дію, що відбулася до моменту мовлення: «Все небо облягли темні купчасті хмари, які шалено летять в одному напрямі. На мить з'явиться сонце, заллє блиском сивий океан і знову сховається за хмарами. Вітер реве... і виє у снастях» (К. Станюкович).
Часто в художніх творах у таких випадках уживаються частка було і слово бувало, які наголошують на віднесенні дії до минулого: «Було як почують хуторяни, що йде татарва, то заганяють скотину і ховаються по байраках і котлованах; як же бувало слобожани шурнуть звідтіля татар, то й вони де не візьмуться, на коней, за мушкети, і собі проводжають непрошених гостей» (О Стороженко).
МИНУЛИЙ ЧАС
Дієслова минулого часу означають дії, які відбулись або відбувались до моменту мовлення.
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива за допомогою суфікса -в (у кінці слова після голосного), його варіанта — суфікса -л- (перед голосним), а також нульового суфікса (у кінці слова після приголосного). Напр.:
Дієслова недоконаного виду в минулому часі означають переважно дії, які виконувались у минулому й не пов'язані з моментом мовлення в теперішньому часі. Це дії, не завершені в часі, повторювані. Напр.: «Транспортна магістраль, що вела з Подолу на Печерськ, відома з найдавніших часів під назвою Старої дороги. Від заснування Печерського монастиря та заміської князівської резиденції у Берестовому між власне Києвом і цією околицею підтримувалися найтісніші зв’язки. Та міською вулицею вона стала вже у XVIII столітті».
Дієсловам минулого часу доконаного виду властива результативність дії, завершеність її: писав — написав, казав — сказав, робив — зробив, відповідав — відповів. Дієслова минулого часу означають дію, що почалася до моменту мовлення про неї, але її результат має продовження тепер. Напр.. «Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння... Ступивши на землю, я сподівався стрінути тишу і холод великого кладовища і був здивований дуже, коли побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розмитого бруку, тримаючись холодку од зруйнованих стін прибережних будинків» (М. Коцюбинський). Землетрус, який відбувся в минулому, сприймаються тепер через його наслідки Іноді форми минулого доконаного вживаються із значенням близького майбутнього: «Він повертається до неї (дружини) на порозі і, виходячи, промовляє спокійно: — Я пішов» (О. Довженко).
ДАВНОМИНУЛИЙ ЧАС
Давноминулий (передминулий) час означає минулу дію, яка відбулася перед іншою минулою дією. Форми давноминулого часу аналітичні. Вони творяться додаванням до дієслова минулого часу переважно доконаного виду основної дії родової форми минулого часу допоміжного дієслова бути: сказав був, відповіла була, зустрічавсь було, написали були.
Давноминулий час виступає переважно в складносурядному реченні, частини якого з'єднані протиставним сполучником: «Ніби задрімав був зразу, але щось приверзлося, то й прокинувся рано» (А. Головко); «Віл щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку перебили» (Є.Гребінка).
У цих двох складносурядних реченнях присудки обох складових частин кожного речення виражають психологічні ситуації, в яких одна заперечує іншу. У першому реченні сну протиставляється пробудження, у другому — актові мовлення — раптове припинення його.
Уживається в одній із частин складнопідрядного речення: «Коли його висока постать появлялась було у дверях, Марія здригалась»; «Після того, як економ ледве був утік з поля, ніхто більше не важивсь займати коні» (М. Коцюбинський).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
