Прийменники завжди вживаються з іменними частинами мови (в непрямих відмінках), стоять, як правило, перед ними і пишуться від них окремо.
Прийменники, утворені з двох простих, пишуться разом (поміж, попід), крім тих, що в першій частині закінчуються на приголосний з. Такі прийменники пишуться через дефіс (з-під, з-над, з-поміж).
Похідні прийменники прислівникового, відіменного чи дієслівного походження, як правило, пишуться разом: попереду, внаслідок, завдяки, напроти, вслід, посеред, всупереч тощо.
Складені прийменники (що утворилися із самостійних частин мови й прийменників) пишуться окремо: у зв'язку з, згідно з, залежно від, на шляху до, незважаючи на.
В особових займенниках після прийменника з'являється буква н: побачив його, але був у нього. В українській мові прийменники у — в одного значення. Їх уживання визначається правилами орфоепії. Пор.: був у нього, була в нього. На початку речення перевага надається прийменникові у, якщо наступне слово починається приголосним, в — якщо голосним, наприклад: У Києві.., В Одесі...
Особливої уваги потребує вживання прийменників при перекладі з російської мови: согласно чему — згідно з чим, скучать по сыну — скучати за сином, смеяться над тобой — сміятися з тебе, в адрес съезда — на адресу з'їзду, по невнимательности — через неуважність.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
