Порівняно з давнім періодом система сполучників збагачувалася і вдосконалювалася. З 29 сполучників, зафіксованих у мові пам'яток, збереглося вісім: а, і, бо, або, але, ані, ні, аби. Деякі дійшли у зміненій фонетичній формі: ніж, що, щоб.
Крім старовинних сполучників, які дістала староукраїнська мова від давньоруської, на основі прислівників, займенників, часток та давніх сполучників утворилися нові сполучники. Отже, сучасна система сполучників — наслідок довготривалого історичного процесу. Деякі сполучники могли змінювати своє значення.
Спочатку сполучники не розрізнялися за функціями як сурядні й підрядні. На ґрунті спільнослов'янської мови сформувалася група підрядних сполучників. Частина первісних сполучників почала обмежуватися сурядними функціями (і, а та ін.), деякі перейшли до підрядних (бо), а ще інші виконували функцію то сурядних, то підрядних (да, ли). У процесі історичного розвитку складнопідрядних конструкцій деякі слова за певних умов утрачали ознаки самостійної частини мови і перетворювались у підрядні сполучники. Так із займенників утворилися сполучники як, що, хто, який, чий, котрий, прислівників— куди, де, коли, звідки, часток — аж, бо, дієслів — хоч, мов.
На пізніших етапах історії слов'янських мов утворилися складені сполучні вислови, особливо в літературних мовах (напр.: тому що, через те що, в міру того як, незважаючи на те що та ін.).
Самі сполучники також зазнали змін: звузилася багатозначність і багатофункціональність старих сполучників, деякі стали стилістичними синонімами, а діалектні відповідники вийшли з ужитку.
Тенденція до постійного уточнення і вдосконалення формальних способів вираження змістових зв'язків між компонентами висловлюваних думок приводить до розвитку службово-лексичних засобів — заміни безприйменникових конструкцій прийменниковими, безсполучникових — сполучниковими. Ця тенденція триває в слов'янських мовах і тепер.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.