За походженням виділяється два типи сполучників: 1. Непохідні — і, а, бо, ні, та, чи тощо; 2. Похідні — або, аби, ніби, отже, неначе, мовбито, якщо, які утворилися від різних частин мови: а) від дієслів — хоч, лише, незважаючи на те що; б) частково від займенників — щоб, якщо, тим-то; в) від прислівників — буцім, де, коли, куди, однак, дарма що.
За будовою вирізняється три типи сполучників: 1. Прості — це непохідні сполучники. 2. Складні — також, якщо, немовби, начеб, нібито, щоб, цебто, причому, притому, зате, проте. 3. Складені — тому що; лиш тільки; подібно до того, як; в міру того як; незважаючи на те, що; у зв'язку з тим, що; внаслідок того що; через те, що; завдяки тому що; під впливом того, що — поєднання відмінкових форм іменників, займенників та прислівників із простими сполучниками. Сюди належать парні — що—то, чим—тим, не стільки—скільки («Що голова, то й розум» (присл.); «Бої точилися не тільки за кожний будинок, але й за кожний поверх, кімнату, горище, підвал, сходинку» (О. Гончар).
СПОЛУЧНИКИ СУРЯДНОСТІ Й ПІДРЯДНОСТІ
За характером синтаксичних зв'язків між словами чи реченнями сполучники диференціюються на сполучники сурядності й підрядності. Сполучники сурядності вказують на зв'язок граматично рівноправних слів чи речень, сполучники підрядності — на підрядну залежність предикативних частин складнопідрядних речень. Серед сполучників сурядного характеру розрізняється три групи: єднальні сполучники: і (й), та (і), також, теж; протиставні: а, але, проте, зате, однак; розділові: або, то—то, чи—чи, хоч—хоч.
Підрядні сполучники не піддаються чіткій класифікації, бо взяті самі по собі, у відриві від певної конструкції складнопідрядного речення, не виявляють з достатньою виразністю своїх значень.
Серед сполучників підрядності за синтаксичними функціями в реченні розмежовуються сполучники і сполучні слова. Різниця між сполучниками підрядності і сполучними словами полягає в тому, що сполучне слово в підрядному реченні виступає в ролі підмета, присудка або додатка і буває синонімом до повнозначних слів (котрий, який, це), співвідноситься з яким-небудь корелятом у головному реченні або має на собі логічний наголос.
Сполучник не виступає членом речення, має послаблене лексичне значення, не може бути замінений якимось синонімічним сполучним словом, не співвідноситься ні з яким корелятом у головному реченні і не має логічного наголосу. Напр.: «Горнусь до тебе, Україно, Як син до матері, горнусь» (М. Бакай); «Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?» (П. Тичина).
Сполучними словами виступають відносні займенники та прислівники займенникового походження (який, чий, що, хто, де, звідки, коли та ін.). Напр.: «Де було тільки ми не зупинимось, де тільки не ступну, там уже — за звичкою — і дерево посаджу або зроблю щеплення» (О.Гончар).
Слова що, чим, коли можуть бути і сполучниками, і сполучними словами. Багатозначні сполучники, як правило, багатофункціональні. Так, багатозначний сполучник що може зв'язувати підрядні з'ясувальні, означальні, міри і ступеня, порівняльні з головним реченням. Напр.: «Сподіваємося, що не всі українські вчені покинуть батьківщину» (газ.), «У нас є лицарі й гетьмани, Що за собою поведуть» (М.Бакай); «На ринок до сусіднього села Повіз господар продавать осла. І так втомився, що напівдорозі Прип'яв осла та й захропів на возі» (В.Симоненко).
Сполучник коли може виступати в часових, умовних, додаткових, означальних та інших реченнях. Напр.: «Так було завжди, коли він їхав на роботу» (М. Руденко); «Коли вам страшно, геть ідіть з дороги» (Леся Українка).
Різні значення може передавати і сполучник щоб. Напр.: «Горнусь до тебе, Україно, Щоб нас ніхто не роз'єднав, Підставлю плечі, щоб калину У лузі вітер не зламав» (М.Бакай); «Будинок має бути таким, щоб у ньому можна було жити» (газ.).
Сполучник як поєднує в собі часові, причинові, порівняльні, умовні значення та інші. Напр.: «І музикою сповнюється ліс, Як зашумлять осики стрункостволі» (Л. Тендюк); «Слухала його читання, як слухають безнадійно хворі люди гомону неспокійних морських хвиль, лежачи на розпеченому сонцем березі» (Леся Українка).
Деякі сполучники належать до однозначних (із застереженнями, бо зміст підрядних речень може набувати перехідних відношень). Сполучники бо(«Ти маєш право на гордість, бо ти — творець». — О. Корнійчук); якщо («Якщо пісня вийде в люди, то пломінь серця не вгашу». — А. Малишко); якби («Загинув би, напевно, люд нещасний, якби погасла та маленька іскра любові братньої». — Леся Українка); так що («Теплий туман слався по полю, і налив балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому». — М.Коцюбинський); доки, поки («Ніколи не хвались, поки гаразд не зробиш діла». — Л.Глібов); хоч («Хоч нерідний син Ярема, а щира дитина». — Т.Шевченко).
Залежно від модальних аспектів повідомлення думки визначаються такі функції підрядних сполучників.
1.З'ясувальні сполучники, що створюють з'ясувальні конструкції. Сюди належать сполучники що, щоб, як, чи, ніби, немовби, а також відносні (сполучні) слова — хто, то, як, скільки в усіх відмінках. Напр : «Хороше думати, що колись тебе хто-небудь згадає» (О.Гончар); «Та ви вже знаєте, як сплять гаї» (П.Тичина).
2.Сполучники повної (чистої) відносності. Таке визначення дав О.О.Потебня. Чистою відносністю називається такий зв'язок між компонентами складнопідрядного речення, при якому відносний займенник або прислівник у функції сполучника цілком збігається обсягом свого змісту з пояснюваним ім'ям (іменником, займенником головного компонента). Напр.: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була» (П.Тичина). Сюди належать що (невідм.), який, котрий, що його, чий, коли, де, куди, звідки.
3. Порівняльні сполучники — як, що, мов, мовби, наче, неначе, нібито. Напр.: «За вікнами шуміло море, наче дихав під скелями якийсь велетенський звір» (З. Тулуб).
4.Умовні — якщо, коли, якби, аби. Напр.: «Якщо будете в Полтаві восени, то привезіть з собою і "Гамлета"» (Панас Мирний).
5. Часові — коли, як, після того як, тільки, як тільки, щойно, ледве, поки, доки, відколи. Напр.: «Ледве почало світати, вирушили в дорогу» (журн.).
6. Причинові — бо, тому що, через те що, затим що. Напр.: «Поет не боїться від ворога смерти, бо вільная пісня не може умерти» (Леся Українка).
7. Мети — щоб, для того щоб, аби. Напр.: «Ми не підем тоді за тобою, щоб чужого добра здобувать» (Леся Українка).
8. Наслідкові — так що. Напр : «Хутір ховався серед дерев, так що влітку іншу хатку даремно очима шукатимеш, не знайдеш між зеленим листям» (М.Трублаїні).
9. Допустові — хоч, хай, нехай, дарма що, незважаючи на те, що, як, на що, чи. Напр.: «Хай слово мовлене інакше — та суть в нім наша зостається» (П.Тичина).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
