Рідна мова - основа інтелектуального і духовного розвитку особистості - Методика мови - Методика - Каталог статей

Рідна мова — основа інтелектуального і духовного розвитку особистості

Шкільна освіта в Україні сьогодні розвивається й оновлюється. Цей процес зумовлений змінами в суспільно-політичному житті і засвідчений Актом проголошення незалежності, Конституцією України, Законом про освіту, Національною доктриною розвитку освіти в Україні XXI століття, концепцією мовної освіти.¹
Будівництво самостійної держави і надання українській мові статусу державної потребують нових підходів до навчання рідної мови. Зруйнування національної школи, системи виховання, виробленої нашим народом упродовж століть, асиміляція української культури внаслідок русифікаторської політики призвели до втрати рідної мови цілими поколіннями українців. Тому одним з напрямів гуманізації освіти в Україні є визнання людини як особистості і найвищої цінності суспільства. У формуванні такої особистості важливу роль відіграє рідна мова. Рідною вважається мова своєї нації, мова предків, що пов'язує людину з її народом, з попередніми покліннями, їхнім духовним надбанням. Звичайно діти засвоюють рідну мову в сім'ї від своїх батьків. Однак специфічні умови, в яких тривалий час жив наш народ, і ті чинники, породили національний нігілізм, байдужість до мови і культури свого народу, спричинили ситуацію, коли значна частина українців не знає рідної мови або володіє нею недосконало, а в багатьох українських сім'ях користуються російською мовою. Українська мова є мовою українського народу, отже, тільки вона повинна бути рідною кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. Історія розпорядилася так, що чимало українців як на Україні, так і за її межами не мали можливості оволодіти рідною мовою, хоч духовний зв'язок зі своєю нацією зберігали. Щоб уникнути повної денаціоналізації, ці люди передусім мають оволодіти рідною мовою як найголовнішим засобом зв'язку зі своїм народом, його культурою, звичаями, традиціями, мистецтвом, літературою. Важливу роль у цьому процесі має відіграти українська національна мова, науково обґрунтована концепція якої розроблена й упроваджується в життя. Українська національна школа, на думку М.Стельмаховича², — це иавчально-виховний заклад з українською мовою навчання, діяльність якого грунтується на широкому використанні культурних здобутків та історичних традицій українського роду й орієнтується на перспективу розвитку його духовного та інтелектуального потенціалу. В українській національній школі рідна мова виступає як перший і найголовніший навчальний предмет. Не випадково К.Ушинський назвав її могутнім і великим педагогом, який "не тільки навчає багато чого, а й навчає напрочуд легко, якимсь недосяжно полегшеним методом"³. Отже, цілком природним для дитини є навчання рідною мовою, що забезпечує її виховання в атмосфері родини, у сфері культури рідного народу, в природному для неї середовищі, яке виражає національний дух народу, його світосприймання. Що більше людина знає понять, виражених рідними словами, то вона розумніша, розвиненіша. Ставлення людини до навколишнього світу складається в перші місяці її життя. Ласкава мова матері має бути першоосновою мовної освіти майбутнього учня. Але якої шкоди завдає своїй дитині та мати, сім'я, що нехтують рідною мовою, віддають свою дитину в чужомовну школу, не відаючи, що цим гальмують її мовно-інтелектуальний розвиток.
Завдяки рідній мові дитина пізнає світ, формується як особистість, як громадянин України. І найголовнішим тут є спілкування рідною мовою, починаючи з сім'ї, з дитячого садка. Це не тільки життєва необхідність, а й право, святий обов'язок кожного українця. Саме таке розуміння ролі рідної мови необхідно формувати в учнів різних навчальних закладів, незалежно від їх профілю і спеціалізації. Засвоєння рідної мови учнями повинно здійснюватися через осмислення суті слів Україна, українець, Київська Русь, козак, Запорозька Січ, рідна мова, українська нація, що довгий час тлумачилися неправильно або ж зовсім вилучалися з ужитку.
Повернення генетичної пам'яті народу починається з вивчення рідної мови. Учні повинні усвідомити, що рідна мова — це те духовне багатство, яке треба розвивати й примножувати повсякчасно. Як тут не скористатися порадою В. Сухомлинського? Пригадаймо його слова: "Зробити рідне слово надбанням духовного світу дитини — це значить разом із звучанням рідного слова влити в душу відчуття краси й емоцій, які вклав народ у слово, творячи і відшліфовуючи його протягом століть."⁴
Рідна мова виконує насамперед дві соціальні функції — служить засобом розвитку особистості як передумови розвитку народу і використовується як засіб пізнання та комунікації. Розвиток людини відбувається в розумовому й емоційному планах. В обох випадках рідна мова має першорядне значення.
Завдяки рідній мові дитина пізнає речі і явища, осмислює і сприймає їх. Перед нею відкриваються можливості ознайомитися з усіма сферами діяльності свого народу, пізнати його праобраз, відбитий у психіці, звичаях, обрядах, традиціях. Мова, як писав О.Потебня, не лише одна із стихій народності, але й найдосконаліша її подоба. І те, що відбувається в психіці народу, відбивається в його мові. Не випадково існує думка, що словниковий склад національної мови — це енциклопедія життя нації. Засвоюючи лексику рідної мови, дитина пізнає духовні якості народу, риси його характеру, його душу, і все це вбирає в себе, воно стає її надбанням. Рідна мова є для дитини генетичним кодом, що програмує її національну свідомість.
Друга сторона суспільної цінності мови — використання її як засобу пізнання й комунікації. Мову образно називають моделлю світу в його пізнаній частині. Саме цю функцію виконує рідна мова в період навчання дитини, в процесі формування світогляду людини. Звернімося знову до творів В.Сухомлинського: "Чим глибше лина пізнає тонкощі рідної мови, тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рідного слова, тим більше підготовлений її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова".⁵ Отже, рідна мова є важливим засобом пізнання дійсності. Людина повинна знати мову — її словник і граматичні правила — і навчитися вміло їх використовувати залежно від мети висловлювання і ситуації мовлення.
Відомо, що рідна мова формує розумові й емоційні якості людини. Вона, таки чином, є засобом не тільки розумового, а й емоційного спілкування. Під впливом почутого або прочитаного слова людина виражає позитивні чи негативні емоції. Слово рідної мови акумулює в собі психічний образ, уявлення, що постає в свідомості людини. Дитина чує слово берегиня, і в її уяві виникає образ матері, жінки, яка рігає свій дім, свою сім'ю, дітей від усього злого. Розглядаючи слова дівчина, жінка, дівка, дівча, дівчисько, учень виявляє в них, крім значення, й певну оцінку позитивну чи негативну. Кожна людина сприймає образ, переданий словом. Тому дуже важливо пробудити в дитині цінителя образного слова, вдумливого й захопленого читача творів фольклору і художньої літератури. За допомогою рідної мови відбувається художнє осмислення світу. Саме вона служить засобом створення такого виду мистецтва, як художня література, що теж є важливим засобом інлектуального і духовного розвитку особистості. Поетичне слово рідної мови завжди було енергетичним джерелом виховання особистості. Тому й нині важко переоцінити його роль у цьому процесі. Однак найбільш важливим чинником у навчанні рідної мови є спілкування. На жаль, склалося так, що цілі покоління українців, особливо міських жителів, знаючи рідну мову, не спілкувалися нею. Створилася парадоксальна ситуація, коли українська мова стала "невигідною" її носіям. Останнім часом ситуація міняється на краще, однак і зараз міські школярі часто "соромляться" спілкуватися рідною мовою. Тому вона мусить прийти в усі типи шкіл, стати основою навчально-виховного процесу і посісти належне місце в житті кожної дитини.
Навчання рідної мови має бути спрямоване на формування мовної особистості людини, що є носієм мови, володіє лінгвістичними знаннями та високим рівнем комунікативних умінь і навичок і дбає про красу й розвиток мови. Засвоюючи мову, діти повинні нам'ятати, "що рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації: словник — це те, що нація знає про світ, а граматика — це те, як вона про цей світ говорить."⁶
Основа формування мовної особистості розвиток: індивідуальних якостей мовотворчості, забезпечення вільного самовираження особистості, виховання патріота України. Ставлення до рідної мови, народу, країни є яскравим свідченням національної свідомості і рівня культури, цивілізованості людини. Тому в школах повинен панувати культ рідної мови як вияв патріотизму і віри в своє майбутнє.
Спілкування рідною мовою вимагає не тільки досконалих знань, але й уміння і нею користуватися. Мистецтво спілкування — це володіння правилами мовної етики, вміння донести всі відтінки думки до слухача або читача. Вивчаючи рідну мову, дитина повинна засвоїти її літературні норми, навчитися вільно виражати свої думки усно й письмово.
Мовна культура людини — це дзеркало її духовної культури. Вивчення рідної мови має бути зорієнтоване на "формування мовної особистості, яка забезпечує розширення функцій державної мови, творення українськомовного середовища в усіх сферах суспільного життя, природне бажання повернутися в своєму щоденному побутовому спілкуванні до перерваних традицій, до відродження традиційної культури у спілкуванні".⁷ Тому мовну особистість покликані формувати всі навчальні заклади, що у своїй діяльності безпосередньо реалізують концепцію національної школи. Це — гімназії, ліцеї, навчальні комплекси, школи з поглибленим вивченням рідної мови, коледжі тощо. Однак мусимо пам'ятати, що мовна особистість, людина з високими інтелектуальними і моральними якостями формуватиметься тоді, коли базова освіта рідною мовою займе чільне місце в системі навчання й виховання наших дітей у дошкільних закладах, загальноосвітніх школах і школах нового типу.

1Концепція мовної освіти 12-річної школи //Дивослово. - 2002. - №8, - С.59-70; Державний стандарт базової та повної середньої освіти //Дивослово. - 2004. - №3. -76-80.
2Стельмахович М.Г. . Етнопедагогічні основи методики української мови // Українська мова і література в шкалі. - 1993. - 5-6. - С. 20.
3Ушинський К.Д. Рідне слово // Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори: У 2т. - К., 1983. - Т.1. - С. 124.
4Сухомлинський В.О. Слово рідної мови //Українська мова і література в школі. - 1989. - 1. - С. 4.
5Сухомлинський В.О. Слово рідної мови //Українська мова і література в школі. - 1989. - 1. - С. 201-202.
6Василишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. - Дрогобич: Відродження, 1994. - С. 122.
7Єрмоленко С., Мацько Л. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Дивослово. - 1994. - № 7. - С. 30.