Інтерактивні методи навчання - Методика мови - Методика - Каталог статей

Інтерактивні методи навчання

Успішному формуванню в учнів досвіду творчої діяльності сприяють методи навчання, які характеризуються:
- практичною спрямованістю на основі розроблених підходів до визначення складності творчих завдань, їх систематизації;
- здатністю оптимально поєднуватися;
- забезпеченням необхідних педагогічних умов для їх реалізації.
Підґрунтям такого навчання є активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активного спілкування: учня з учнем; учня з групою учнів; учня з учителем; учителя з представником групи; учителя з групою учнів; учителя з класом. Таке навчання в методиці одержало назву комунікативно-ділового або інтерактивного. Тому й методи, які використовують під час такого навчання (дискусія, рольова гра, моделювання тощо), також називають інтерактивними.
Термін "інтерактивні методи" відносно новий. Його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. "Inter" (англ.) — взаємо-, "act"(англ.) — діяти. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, перебування у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно інтерактивним може бути метод, під час використання якого той, хто навчається, є учасником, що здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто виступає не тільки слухачем, а й бере активну участь у тому, що відбувається, власне, є активним учасником навчального процесу. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організується на засадах постійної активної взаємодії усіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання, (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель вправні, рівнозначні суб'єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який не "замикає" Іьний процес на собі. Необхідними умовами в процесі інтерактивного навчання план дій і конкретні завдання для учня і вчителя, співпраця між учнями класу, між учнем і вчителем. Результати навчання досягаються через взаємні зусилля учасників процесу навчання, за умови чіткої організації, що передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.
Інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації навчально-виховного процесу й дають змогу:
- полегшити процес засвоєння програмового матеріалу; активізувати навчальну діяльність учнів;
- формувати навички аналізу навчальної інформації, творчого підходу до засвоєння навчального матеріалу;
- формулювати власну думку, правильно її висловлювати, додавати свою точку зору, аргументувати й дискутувати;
- моделювати різні ситуації й збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;
- вчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;
- налагоджувати конструктивні стосунки в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, шукати компроміси;
- знаходити раціональні шляхи розв'язання проблем, формувати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.
Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співпраці тих, хто навчає, і тих, хто навчається, вчить їх конструктивно взаємодіяти, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.
На сьогодні в Україні описано щонайменше п'ять груп методів, у кожній з яких нараховується до десяти різних підходів. Тому їх практичне застосування потребує від учителя насамперед належної обізнаності. До того ж кожен із методів вимагає чіткої покрокової реалізації з обов'язковим прогнозуванням результатів, тобто технологічного підходу, що неможливо без спеціальної фахової підготовки вчителя-словесника до організації інтерактивного навчання.
Подаємо орієнтовну структуру інтерактивного навчання схематично:

Із числа інтерактивних методів особливого поширення набув метод кейса (case), який ґрунтується на концепції розвитку розумових здібностей учнів і спрямований на розвиток творчого мислення. Цей метод сприяє успішній реалізації низки освітньо-виховних цілей:
- набуття невідомої раніше інформації;
- розвиток компетентності та здатності працювати з літературою;
- удосконалення вмінь спілкуватися;
- розвиток творчих здібностей;
- виховання відповідальності за свою роботу, впевненості в собі — "можу зробити", "можу вислухати", "можу виступити";
- налагодження надійних зв'язків у колективі.
Застосування означеного методу передбачає розподіл класу на групи та обрання спікера в кожній групі.
Принагідно зазначимо, що на цьому етапі важливо правильно визначити: рівень знань учнів; формальних і неформальних лідерів у групі; готовність учнів до навчання; рівень інтелекту школярів; рівень навчальних мотивацій; взаємини в класі.
Перед тим, як розпочати роботу, вчитель і учні повинні провести певну доаудиторну підготовку: написання конспекту заняття; з'ясування методів і форм роботи; поділ на блоки-завдання; підготовка контрольних запитань; розробка методичних рекомендацій для самостійної роботи учнів; укладаня списку рекомендованої літератури; розподіл класу на групи.
Для зразка наведемо приклад фрагмента уроку до теми "Другорядні члени речення" із застосуванням методу кейса.

Орієнтовна структура уроку

I. Організація учнів на навчальну діяльність.
II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми, завдань уроку. Оголошення очікуваних результатів.
ІІІ. Моделювання навчальної ситуації.
1. Вибір спікера, опонента (розподіл обов'язків: кожен учасник уроку має свої конкретні завдання).
2. Отримання завдань (жеребкування).

Завдання до кейса

*Чим виражаються узгоджені та неузгоджені означення? Поясніть розділові знаки при прикладці. Зверніть увагу на труднощі, що виникають під час визначення означення, з'ясуйте їх. Знайдіть і визначте другорядний член речення — означення.

1. Дівчина в рожевому намисті дивиться на сонце з-під руки (М.Годованець). 2. Курінь був неначе той будинок, шістсот козаків і більш містилося в ньому (О.Стороженко). 3. Вони відступали, кидаючи в римлян смолоскипи, витягали дротики з убитих і поранених товаришів, яких несли з собою, і цими дротиками, наче мечами, завзято змагалися за вихід з коридора (Р.Джованьйолі). 4. Життя без книг — це хата без вікна (Д.Павличко). 5. Люблю я чесні руки в людини (А.Малишко).

*Чим виражається прямий і непрямий додаток? Як відрізнити неузгоджене означення від додатка? Які труднощі виникли у вас під час визначення додатка? Знайдіть і визначте другорядний член речення — додаток.

1. Біля стерна стояв командир, маневруючи шаландою (Ю.Яновський). 2. На підлозі бавилося двоє діток (Ірина Вільде). 3. Черниш дивився на поранених майже з побожною шаною (О.Гончар). 4. Народе мій, до тебе я ще верну (В.Стус). 5. Золоті верболози розплели свої коси (Н.Кащук).

*У яких випадках порівняльний зворот не виділяється комами? Як відрізнити додаток, виражений іменником з прийменником, від обставини, вираженої іменником з прийменником? Який теоретичний матеріал вам довелося актуалізувати, щоб визначити обставини? Знайдіть і визначте другорядний член речення — обставину.

1. На толоці вівчар в брилі на сопілку грає (Л.Глібов). 2. Говорила моя бесідниця дрібно, швидко, тонким сопрано, перебиваючи себе раз у раз (Л.Українка). 3. На тротуарі стояло двоє (Ю.Бедзик). 4. Польова доріжка стелилась між високими хлібами (О.Гончар). 5. Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М.Рильський).

3. Робота групи над проблемною ситуацією, варіанти вирішення та дії, оформлення висновків роботи.

Визначте другорядні члени речення, дайте їм характеристику.
1. На полонині багато гірських квітів. 2. На яблуні з'явився перший цвіт. 3. Ваза з квітами стоїть на вікні. 4. Черниш поїхав до озера. 5. Дитина простягнула руки до іграшки. 6. Зеленими ланами Придніпров'я йшли на захід полки (3 тв. О.Гончара). 7. Я знайомий і з кайлом, і з пером, і з багнетом. 8. Буду ниву жать і солдатом стояти біля серця твого, Батьківщино моя (В.Сосюра).

Зразок відповіді:

Нами розглянуто кілька випадків визначення членів речення. Визначали другорядні члени у таких реченнях: На полонині багато гірських квітів і На яблуні з'явився перший цвіт. До члена речення на полонині цілком природним видається запитання де? Це зумовлюється лексичним значенням іменника полонина, який поєднує в собі певне предметне значення, яке взагалі характерне для іменника як частини мови, і значення певного простору. Словоформа місцевого відмінка на полонині — це обставина місця. На питання: Яким же членом речення виступає на яблуні? вважаємо, що це також обставина місця, на відміну від іменника полонина іменник яблуня означає предмет, якому властивий малооб'ємний вияв у просторі. Тому до члена речення на яблуні логічно поставити питання на чому? — при цілком можливому й питанні де? Або: Ваза з квітами стоїть на вікні: ваза (яка?) з квітами — неузгоджене означення; стоїть (на чому? де?) на вікні — обставина місця; Поїхав (куди?) до озера — обставина, оскільки присудок поїхав означає дію, яка реалізується в певному напрямі, і Під'їхав (до чого?) до озера — дієслово означає однократну, результативну дію з наближенням її до певного об'єкта — озера. Або: Дитина простягнула руки (до чого?) до іграшки — додаток. Певну складність становили для нас випадки розмежування обставин і додатків, виражених орудним відмінком, напр.: Я знайомий і з кайлом, і з пером, із багнетом (В.Сосюра) безсумнівні додатки, знайомий (з чим?) і Буду ниву жать і солдатом стояти біля серця твого, Батьківщино моя (В.Сосюра) — стояти (як?) солдатом — обставина способу дії (я солдат, по-солдатському); Зеленими ланами Придніпров'я йшли на захід полки. — йшли (де?) ланами — обставина місця, ланами (якими?) Придніпров'я — неузгоджене означення. Щоб не помилитися у визначенні другорядних членів речення ми використовували алгоритм.

1. Якщо другорядний член речення, виражений іменником в непрямому відмінку, тоді треба зважати на загальний зміст речення.
У дверях будинку показалась господиня (П.Куліш). До слів (у дверях) формально можнаї поставити два питання у чому? і де? Але коли вникнемо у зміст речення, то зрозуміємо, що тут у дверях вказує на місце (просторові відношення). Стояти можна десь і на чомусь, але не у чому? Отже, господиня показалась де? — у дверях. Я вчився любові в дядька Миколи (Л.Кисельов). До слів "у дядька Миколи" також можна поставити два питання в кого? і де? Зміст речення підказує, що йдеться не про місце навчання, а про особу, яка навчала. Отже, до названого члена речення треба ставити питання в кого?
2. Якщо виникає питання щодо визначення означення чи додатка, вираженого родовим відмінком іменника, то треба вдатися до перетворення конструкцій. Порівняйте: Довгі літні ночі. Довгі ночі літа. Або учительське слово і слово учителя. Перевага надається означальним відношенням, а не об'єктним, бо іменник характеризується за певною ознакою: квіти лісу (які? - лісові).
3. Іноді неможливо однозначно відповісти, який це член речення, тоді відповідь може бути така, що член речення має подвійне значення. Наприклад: Шукай змісту не в словах, а в думках (П.Панч). У цьому реченні теж можна формально поставити два питання (в чому? і де?). Визначення другорядного члена речення може бути і як додатка, і як обставини.

Після обговорення в групах заслуховуємо виступи всіх спікерів, які подають інформацію у вигляді доповіді, схеми чи узагальнюючої таблиці. Всі інші учні слухають і при потребі додають інформацію, обмінюються думками, роблять висновки, самоаналіз та здійснюють рефлексію.

4. Презентація рішень кейса. Виступ лідера (спікера) кожної групи, який висловлює думку колективу. Обмін інформацією (опоненти ставлять запитання).

IV. Підсумок.
1. Самооцінка та самоаналіз спікерів груп.
2. Рефлексія (контрольні питання на окремому аркуші).

Які повнозначні слова входять до складу речення, крім підмета і присудка?
Чим вони відрізняються від головних членів речення?
Який член речення називається означенням?
Якими частинами мови виражаються узгоджені означення? Неузгоджені?
Чому прикладка є особливим видом означення?
Які частини мови виступають у ролі додатка?
Яку роль відіграє пояснюване слово при визначенні виду додатка?
Чому порівняльний зворот найчастіше виступає обставиною?
Назвіть види обставин за значенням.
Які труднощі виникли під час визначення другорядних членів?

Останнім етапом заняття є заключне слово вчителя, у якому він аналізує результати роботи кожного учня, відзначаючи активних, вказує на недоліки, якщо такі є.
3. Заключне слово вчителя, аналіз роботи.
4. Оцінювання (аргументується та коментується).

V. Домашнє завдання. Дібрати 7 речень з художньої літератури, у яких є приклади проблемного визначення другорядних членів речення та зробити синтаксичний розбір. Скласти алгоритм послідовних дій при проблемному визначенні другорядних членів речення.

Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи

Під час осмислення і засвоєння знань неабияку роль для учня відіграє самостійна робота, і лише вона створює умови для оволодіння глибокими знаннями. Якщо правильно організована самостійна робота, то вона дозволяє успішно вирішити ряд важливих завдань: зміцнювати знання; удосконалювати вміння та навички, передбачені державною програмою; розвивати пізнавальні здібності (спостережливість, допитливість, логічне мислення, творчу активність у здобутті та застосуванні знань тощо).
Виконання цих завдань значною мірою залежить від правильної організації такої роботи. Зазвичай ми маємо на увазі роботу учня в класі. Проте організація навчальної діяльності школяра передбачає поряд з класною, його домашню, позакласну і самостійну роботу з навчального предмета. Цей вид навчальної діяльності учнів є найцікавішим і досить важливим. Саме в ній більшою мірою може виявлятися мотивація, цілеспрямованість, а також самоорганізованість, самостійність, самоконтроль та інші особистісні якості.
Отже, щоб цей вид роботи був ефективним, доцільно запропонувати учневі певні правила:
• Ефективно плануй свій вільний час, поєднуй відпочинок з розумовою працею.
• Постійно відчувай відповідальність за свою роботу.
• Зрозумій те, що від твоєї роботи залежить кінцевий результат усього колективу.
• Розвивай упевненість у собі — "можу зробити", "можу вислухати".
• Цілеспрямовано здобувай нові знання, виокремлюй головне й оцінюй основні мовні явища.
• Сплануй алгоритм послідовних дій.
• Усвідомлюй і вмій сформулювати кінцеву мету (очікувані результати).
• Висновки формулюй у вигляді схем, опорних таблиць тощо.
• Систематично повторюй вивчену інформацію за допомогою перегляду схем, опорних таблиць.
• Новий матеріал пов'язуй з уже відомим.

Пам'ятка для учнів під час роботи над кейсом у класі

• Чітко з'ясуйте свої обов'язки в групі.
• Стежте за часом виконання своєї роботи.
• Дотримуйтесь правил активного слухання, поважайте думку іншого.
• Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.
• Обговорюйте ідеї, а не учнів, які висловили цю ідею.
• Намагайтеся дійти спільної думки.
• Уважно слухайте презентацію рішень кейсу, готуйте запитання до спікерів.
• Беріть активну участь у обговоренні результатів роботи.
• Будьте чесними, справедливими, критично ставтеся до результатів роботи.

Отже, використання кейс-методу на уроці дозволяє активізувати різноманітні фактори: теоретичні знання, практичний досвід учнів, їх спроможність висловлювати свої думки, пропозиції, вміння вислухати альтернативну точку зору.
Використання методики САSЕ створює умови для максимального залучення де боти усього класу. Кожному учневі пропонується диференційоване завдання, здійснюється індивідуальний підхід, проводиться робота з обдарованою молоддю. Використання цього методу доцільне ще й тому, що він дозволяє бачити неоднозначність вирішення проблеми. Можна бути чудовим спеціалістом-теоретиком, але ще важливіше — уміти знаходити раціональне рішення. Бути готовим співвідносити вивчений матеріал з практикою — цьому можна навчитися за допомогою активних методів навчання. Свої переваги у використанні цього методу має і вчитель: якщо він грамотно спрямовує дискусію, то може вивести на новий розв'язок проблеми, пробуджує інтерес, активізує творчо-пошуковий процес і сприяє ефективній реалізації самостійної роботи учнів.