Велика буква вживається з розрізнювальною метою (диференціюючий принцип правопису).
1. З великої букви пишеться перше слово в реченні. 1. Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. (М. Коцюбинський.) 2. Довго ми — ой, як то ще довго! — тинялись в чужій стороні. (Панас Мирний.) 3. І ми вертаєм... у вічну казку... до матерів. (Б. Олійник.)
2. З великої букви пишуться всі слова (крім загальних назв типу письменник, князь, село, область, море, планета, сузір'я і под.):
а) в іменах, прізвищах, прізвиськах, псевдонімах: письменник Іван Семенович Нечуй-Левицький, Леся Українка, Каменяр (про І.Я.Франка), князь Ярослав Мудрий;
б) у власних назвах міфологічних істот, персонажів, кличках тварин: бог Перун, Дажбог, Зевс, Юпітер, Антей; Червона Шапочка, Дід 'Мороз, Вовк, Мальований Стовп; кінь Орлик, кіт Жовте Око, собака Білий Бім Чорне Вухо;
в) у власних астрономічних, географічних назвах, назвах держав, республік, населених пунктів, споруд, урочищ тощо: Чумацький Шлях, галактика Велика Магелланова Хмара, сузір'я Великий Віз, Полярна зірка, планета Земля, Європа, Волино-Подільська височина, Карпатські гори, мис Доброї Надії, ріка Дніпро; Київська Русь, Українська Народна Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Острови Зеленого Мису; місто Біла Церква, село Нове Село, Голосіївський парк, вулиця Ярославів Вал, набережна Лейтенанта Шмідта;
г) у назвах найвищих вітчизняних і міжнародних організацій та деяких найвищих посад, почесних звань: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Організація Об'єднаних Націй, Голова Верховної Ради України;
ґ) у назвах найважливіших релігійних понять: Бог, Святий Дух, Син Божий, Мати Божа, Біблія, Євангелія.
3. З великої букви пишеться тільки перше слово:
а) у назвах різних установ, організацій і партій: Міністерство освіти України, Львівський державний університет їм І. Франка, Київська середня школа № 145, Центральний парк культури і відпочинку, Демократична партія України;
б) у назвах історичних подій, державних, міжнародних та релігійних свят: Коліївщина, Семирічна війна, Паризька комуна; День знань, Свято української мови, Міжнародний жіночий день, Різдво, Великдень, Зелені свята;
в) у назвах, що беруться в лапки: роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», картина «Перед грозою», готель «Золотий колос», фірма «Світанок», магазин «Вироби з дерева», медаль «За відвагу».
1. Засновником і першим президентом Української академії Наук був Володимир Іванович Вернадський, вчений зі світовим іменем. 2. Звідси, з північного заходу і з північного сходу, скеровують свій плин до морів Чорного й Азовського всі річки басейну Дону, Дніпра й Південного Бугу. (Ю.Смолич.) 3. Вабить знов мене Чумацький Шлях, що осінні перетнув сузір'я. (П. Дорошко.) 4. Мов пущене ядро з гармати, Земля круг Сонця творить цикл. (П. Тичина.) 5. На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень. (Петро Панч.) 6.Підбилися в зеніт Волосожари, і каже казку зірка до зорі. (В.Стус.)
4. Якщо власну назву вжито в загальному значенні, але в підкреслено позитивному плані, то вона пишеться з великої букви, в інших випадках — з малої: нам потрібні Мічуріни й Симиренки; але: новітні наполеони (завойовники), жалюгідні квіслінги (зрадники), ударив перун (грім), іван-чай (трава), ампер (одиниця сили струму — від прізвища фізика А.Ампера).
1. Наш люд має в собі багато сили, щоб родити Шевченків, Федьковичів і Франків. (В. Стефаник.) 2. Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко.) 3. Є святині, яких не діткнути ні монбланами жовтої преси, ані хитрим ефі-роблудом політичних ерзац-дантесів. (Л. Забашта.) 4. Щодень пілати розпинають, морозять, шкварять на огні! (Т. Шевченко.) 5. Не всі стародавні греки були афродітами, геркулесами, аполлонами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її. (О. Довженко.)
5. Утворені від власних назв присвійні прикметники на -ів (-ов-, -ев-) та -ин- пишуться з великої букви, відносні прикметники на -ськ(ий) — з малої: Грінченків словник, Шевченкове слово, Білашева пісня, Сосюрина лірика; але: шевченківські традиції, дніпровська (і дніпрова) хвиля, київські вулиці.
Якщо присвійні прикметники на -ів (-ов-, -ев-) та -ин- входять до складу фразеологізмів або наукових термінів, то вони пишуться з малої букви: ахіллесова п'ята (вразливе місце), авгієві стайні (щось занедбане), дамоклів меч (постійна загроза), прокрустове ложе (надумане неправильне мірило), сізіфова робота (марна праця), петрів батіг (рослина), архімедова сила, бертолетова сіль, віттова хвороба.
1. І шовкові небеса, і вишневі зорі кличуть нас в Шевченків сад. (Т.Масенко.) 2. Шумітиме дніпрова течія, в космічні далі мчати-муть ракети. (Д. Луценко.) 3. Я думаю, під дамокловим мечем краще, ніж під павутиною, бо там людина себе величніше почуває. (Леся Українка.) 4. Віджив той голос, наче грецькі хори. Вмирав актор, шекспірівський король. (Л. Костенко.)
6. З великої букви пишуться слова, вжиті в шанобливому чи піднесено-переносному значенні: звертаюся до Вас, дорогий учителю; наша Батьківщина; Збройні Сили; Високі Договірні Сторони.
1. Спасибі Вам, мамо, за Ваше тепло і довгі недоспані ночі. (Д.Луценко.) 2.Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. (П.Тичина.) 3. На високому Пагорбі Слави верби тужливо шумлять. (В.Лучук.) 4. Уже пломеніють в ранковій зорі золочені вежі Країни Надії. (І.Жиленко.) 5. Стільки віків у людині зростає Людина. (І.Жиленко.)
17. Чому в реченні Постають Уральські гори, широчінь полтавських нив. (І.Муратов.) слово Уральські написано з великої букви, а полтавських — з малої?
18.Випишіть з «Історії України» 20 прикладів різного вживання великої букви у власних назвах.
19. Перепишіть, розкриваючи дужки; букви, де треба, замініть великими.
I. 1. Земле (ш)евченкова, (з)емле (ф)ранкова, ниво, завіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова (д)ністра із (д)ніпром. (Д.Павличко.) 2. Народжує (а)нтеїв земля. (Л.Забашта.) 3. Прийдешні (с)ократи до суті ітимуть крізь сутінь. (Б. Олійник.) 4. За свічадо було б мені (о)ко (м)орське1 поміж гір, а за стелю — небес голубі і бездонні намети. (Л.Забашта.) 5. Нескінченний (ч)умацький (ш)лях2 простягався у вічність двома велетенськими кривими коліями. (О. Довженко.) 6. Тяглись повільно в сутінках підводи (ч)умацьким шляхом3 млявої доби. (Б.Олійник.) 7. Найвеселіше ж було на (р)іздво та (н)овий (р)ік. (А.Кащенко.) 8. Один кінь у нас звався (м)урай, другий— (т)ягнибіда. (О.Довженко).
II. 1. Розливався (д)ніпро, дочекавшись приходу весни, і в турбінах вода клекотіла, як (с)іч (з)апорізька. (Д.Луценко.) 2. З боків назустріч пароплаву (д)ніпровські береги пливуть. (П.Дорошко.) 3. До (д)ніпра бредуть, як (г)уллівери, з (о)болоні4 зведені доми. (Д.Луценко.) 4. Лебединою піснею літа айстри із (київських парках цвітуть. (М.Нагнибіда.) 5. Уже (в)олосожар піднявся, (в) із на небі вниз повертавсь, і дехто спати укладався. (І.Котляревський.) 6. Цвіли над шляхом (п)етрові батоги. (І.Цюпа.) 7. Моя (б)атьківщина — подолана ніч, на кремені вирослий колос. (М.Рильський.) 8. Всяк (ш)отландець вільний пан своєї (б)атьківщини. {Леся Українка.) 1Народна назва озера Синевир у Карпатах. 2Скупчення зірок. 3Звичайна дорога, якою їздили чумаки. 4Житловий масив у Києві.
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
