Сонорні приголосні завжди вимовляються чітко: дим, рів, сон, орел, вир,
гай, сонце, гурт, черемха, жовтий. Тому при позначенні їх на письмі
ніяких труднощів не виникає.
Сплутати можна лише парні дзвінкі і глухі, які іноді звучать однаково:
призьба і просьба [проз'ба], ходьба і молотьба [молод'ба], нігті
[н'іхт'і] і віхті. Тому при позначенні їх на письмі треба пам'ятати
таке.
1. Дзвінкі приголосні в літературній вимові завжди звучать дзвінко — і в
кінці слова (гриб, плід, вуз, важ, міг), і перед глухими приголосними
(рибка, гадка, везти, дужка, могти).
Виняток становить звук [г], який у словах легко, вогко, нігті, кігті,
дьогтю, дігтяр (і похідних) вимовляється як [х]: [лехко], [вохко] і т.
д. В інших словах звук [г] і перед глухими не втрачає своєї дзвінкості:
лягти [л'агти], могти [могти], бігти, бігцем, стерегти, тягти, одягти,
домігся.
У словах тхнути, тхір, натхнений, натхнення (і похідних) вимовляємо і пишемо т (хоч ці слова й походять від дихати, надихати). 1. Стежка стелиться бита поміж трав, серед жита. (Л.Первомайський.) 2. Було затишно і пахло вогкістю. (А.Головко.) 3.
Любові легкого шляху не треба. (Леся Українка.) 4. У плоть мою, не
навчену літать, впиваються, неначе кігті, зорі. (Д.Павличко.) 5. Була у
прадіда сорочка, в дьогті прана,— на випадок чуми. (П.Воронько.) 6. У
всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення. (О.Гончар.) 7. З грудей мимоволі вирвалось полегшене й радісне зітхання.
(В.Козаченко.)
2. Глухі приголосні перед дзвінкими уподібнюються до парних їм
дзвінких: боротьба [бород'ба], просьба [проз'ба], лічба [л'ід͡жба],
вокзал [воґзал], футбол [фудбол].
Щоб перевірити, яку букву написати в слові, треба сумнівний приголосний
поставити перед голосним або сонорним: боротьба — боротися, просьба —
просити, повсякденний — всякий день, мимохідь — мимо проходячи, нігті —
ніготь, віхті — віхоть, брязк — брязнути, мигтіти — мигнути, мабуть — має
бути.
У деяких словах написання таких приголосних не перевіряється: призьба,
вогко, мерехтіти, вокзал, анекдот, футбол. Правопис цих слів треба
запам'ятати.
1. Законів боротьби [боротися] нікому не зламати. (П.Тичина.) 2. Оце
возовиця підходить, а там і молотьба [молотити]. (А.Головко.) 3. Ні
розваги, ні просьба [просити], ні грізьба [грозити] — ніщо не помагало.
(М.Коцюбинський.) 4. У грубці [груба] гуло — догоряли скіпки
[скіпочка]. (П.Воронько.) 5. Поблідла місячна скибка [скибочка] висіла
низько [низенько] надсірим імлистим обрієм.(В.Козаченко.) 6. Над
берегом висів солоний туман од дрібних бризків [бризнути]. (М.Коцюбинський.) 7. Очі сліпило мигтючістю [мигнути, миготіти] неба й
води. (О.Гончар.) 8. Повітря було таке п'яне й повне щебетання, що
мимохіть [мимо хотіння] бажалось руху, крику, реготу. (М.Коцюбинський.)
9. Вже скоро, мабуть [має бути], почнеться мітинг. (В.Собко.)
Та це ж просто...
Допитливий.
Отже, в нашій мові переважає дзвінкість: сонорні завжди вимовляються
дзвінко, дзвінкі не оглушуються, а глухі іноді стають дзвінкими.
Кмітливий.
У правописі дзвінких нема нічого складного: пиши як чуєш Тільки в шести
словах вимовляємо [х], а пишемо г. Небагато й тих слів, у яких замість
глухого чується дзвінкий: боротьба, молотьба, отже, просьба, осьде,
лічба, повсякденний, Великдень, аякже, якби, екзамен, вокзал, анекдот,
рюкзак, айсберг, футбол. Їх можна й запам'ятати.
26. Поясніть
різницю в значенні співзвучних слів казка і каска, гадка і гатка,
мимохідь і мимохіть, гриб і грип. Які ще подібні пари слів ви можете
назвати?
27. Перепишіть, добираючи з дужок потрібні букви.
I. 1. Мій поклик: праця, боро(т,д)ьба, свобода... (І.Франко.) 2. До
правди тя(ш,ж)ко ми доходим, неправда прийметься за мить.. (Д.Павличко.) 3. На бистрині неле(х,г)ко плавать. (Д.Павличко.) 4. Хоч
як неле(х,г)ко розібратись у подіях, проте найва(щ,жч)е розібратись у
собі. (В.Забаштанський.) 5. Мечуться хвилі горбаті, гострять об
палубу кі(х,г)ті. (Л.Костенко.) 6. Треба тільки за діло дружно
братись, урожай виростити, голод перемо (х,г)ти, спекулянтів — до ні(х,г)тя. (Ю.Збанацький.) 7. Мати сидить на при(с,з)ьбі коло хати та
вовну з кужеля пряде. (Т.Шевченко.) 8. Десь збоку во(х,г)ко
підпадьомкає перепел. (М.Коцюбинський.)
II. І. Золотою йду
травою, як водою, коники з-під ніг — як бри(с,з)ки. (Д.Павличко.) 2. В
кімнаті ніби поле(х,г)шено зі(т,д)хнулося всім. (О.Гончар.) 3. Ва(ш,ж)кі повіки мимохі(т,д)ь спускались на очі. (М.Коцюбинський.) 4.
Маланка скочила з при(с,з)ьби і пожбурила грудкою. (М.Коцюбинський.)
5. Во(х,г)кі хмари ни(с,з)ько нависли над землею. (О.Копиленко.) 6.
Море скаженіє з кожною хвилиною ду(щ,жч)е й ду(щ,жч)е. (О.Донченко.)
7. Ти, мабу(т,д)ь, у світі нічого не боїшся. (Марко Вовчок.) 8. Пляшка
суміші креоліну з дьо(х,г)тем — теж для гоїння ран. (О.Гончар.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
