Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утворені від слів іншомовного походження: тюркський, баскський, казахський.
1. В небі волзькому у млі пролетіли журавлі. (О.Гончар.) 2. Золота кавказька спека дні над морем налила. (А.Малишко.) 3. Я опускаюсь у шлюзи Запорізької греблі. (О.Довженко.) 4. Чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята. (О. Гончар.) 5. Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане птаство. (І. Нечуй-Левицький.) 6. Чумаки, що їздили в Крим, добували сіль у Сиваському озері.
2. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: П'ятихатки — п'ятихатський, Чукотка — чукотський, Димерка — димерський.
1. Рівними струмками диміли рибальські [рибалк + ський] вогнища. (Я.Баш.) 2. Центром Звенигородського збройного повстання 1918 року проти німецьких окупантів було місто Звенигородка. 3. На крайньому сході Росії розташований Чукотський [чукотк + ський] півострів.
3. Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме:
а) на стику твірної основи і суфікса чується [д͡з], [ц]: люд+ський (л'уд͡зкий], люд + ство [л'уд͡зтво], брат + ський [брац'кий], брат + ство [брацтво];
б) кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються: студент+ський [студен'с'кий], студент + ство [студенство], турист + ський [турис'кий], модерніст + ський [модерн'іс'кий].
Але на письмі ці зміни не позначаються — такі слова пишемо за морфологічним принципом (див. § 2, п. 2): людський, людство, братський, братство; студентський, студентство, туристський. Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ський), які пишуться за фонетичним принципом.
1. А скільки в нас багатства [багат+ство] і щастя золотого. (П.Тичина.) 2. На сирітські [сиріт+ський], людські [люд+ський] сльози він чутливе серце мав. (І.Франко.) 3. Уперед до завзятого бою за громадські [громад+ський] та зласні права. (П.Грабовський.) 4. Вся солдатська [солдат+ський] маса підвелася раптом, як одна людина. (О.Довженко.) 5. І, йдучи на бій, ми поклялись залізно, що виб'єм меч з фашистської [фашист+ський] руки. (О.Гончар.) 6. Над обрієм сонце звелося, гігантську [гігант+ський] відкинувши тінь. (М.Бажан.) 7. Дівчата танці танцювали, шотландські [Шотландія] танці на мечі. (П.Тичина.)
4. Зубні приголосні перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м'яко: [ковал´с´кий], [пан´с´кий], [к’ін´с´кий], [волин´с´кий]. Але м'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий) м'який знак не ставиться: ковальський (коваль+ський), але: панський (пан+ський), кінський (кінь+ ський), волинський (Волинь+ський).
1. Велетенські [велетень+ський] бачу цілі я на обріях світів. (М.Рильський.) 2.Кінський [кінь+ський] тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих. (М.Коцюбинський.) 3. Волинський [Волин+ський] праліс, нетрища глухі обабіч обступають їм шляхи. (М.Бажан.) 4. Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульській [гуцул+ський] родині Палійчуків. (М.Коцюбинський.) 5. Жан посадив пляму з сметани на адміральську [адмірал + ський] тужурку. (М.Коцюбинський.)
Та це ж просто...
Допитливий. Із правописом суфіксів -ськ(ий) і -ств(о) не так уже й просто. Кмітливий. Справді, тут важко вигадати щось для запам'ятовування всіх правил. Але принаймні запам'ятати перше з них мені допоможуть мої «шпаргалки», які я завжди ношу з собою: нога — нозі — ніженька, рука — руці — рученька, вухо — у вусі — вушенько.
34. Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ(ий) і запишіть їх у три колонки: 1) ті, у яких внаслідок злиття двох приголосних утворилися звукосполучення -зький, -цький. -ський; 2) ті, у яких перед -ський пишеться м'який знак; 3) ті, у яких м'якість приголосного перед -ський м'яким знаком не позначається.
35. Від поданих слів утворіть прикметники за допомогою суфікса -ськ(ий) і за пишіть їх у дві колонки: 1) ті, у яких сполучення суфікса -ськ(ий) з кінцевим приголосним твірної основи пишеться за фонетичним принципом; 2) ті, у яких написання цих сполучень не збігається з вимовою.
Ятрань, Новоселиця, Абхазія, комендант, завод, Рига, альпініст, Овруч, дивак, Волгоград, село, якут, Калуш, журналіст, Арал, емігрант, Житомир, Ельбрус.
Ключ. З перших букв прочитаєте народне прислів'я.
36. Перепишіть, розкриваючи дужки.
I. 1. Від шахт (донець+ських) і до хвиль Дунаю співаєш ти, мій рідний краю. (В.Сосюра.) 2. Вже не вперше з (Запорож+ської) Січі прилітали на Україну орли-запорожці на поміч поневоленим братам. (А.Кащенко.) 3. Моя (солдат+ська) доля почалася далеко-далеко від рідних країв. (П.Загребельний.) 4.(Гігант+ські) мечі прожекторів метушливо сікли хмари. (Л.Смілянський.) 5. Із воїнами йшов поет, незримий, проти (фашист+ських) танків і гармат. (М.Рильський.) 6. За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним (велетень+ським) м'ячем викочувалося сонце. (В.Козаченко.) 7. (Птах+ство) веселе примовкло. (П.Тичина.) 8. Скільки краси в (товариш+стві), в любові людини до людини! (О.Довженко.)
II. 1. Природа — вічне джерело (люд+ської) творчості, (люд+ського) мислення. (М.Рильський) 2. Набираюсь сил од природи, од (сіл+ського) повітря. (М.Коцюбинський.) 3. Сонце запалило зеленим вогнем (кінь+ський) щавель. (М.Коцюбинський.) 4. Підкотила штанці дітвора, паперові пливуть кораблики до (сусід+ського) лиш двора. (А.Малишко.) 5.Бліде сонце, показавшись на мить, висипало з-за хмар на землю своє останнє (багат+ство). (М.Коцюбинський.) 6. Гули бджоли, щебетало (птах+ство). (А.Тесленко.) 7. (Студент+ське) плем'я — молоде, задьористе, гаряче — штурмує фортеці знань. (Ю.Яновський.) 8. (Хват+ський) сержант Василь у (танкіст+ському) комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається. (С.Журахович.)
37. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис виділених слів у російській і українській мовах.
1. Стояла сухая серая погода одесского марта. (В.Катаєв.) 2. У крыльца комендантского дома казак держал под уздцы прекрасную белую лошадь киргизской породы. (О.Пушкін.) 3. Оркестр исполнял музыку чешского композитора Бедржиха Сметаны.
1Основа, від якої утворюється нове слово.
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
