Іноді при творенні або змінюванні слів виникає збіг двох приголосних, який важко вимовляється. Тоді, як правило, попередній приголосний уподібнюється до наступного. Ці зміни іноді позначаються, а іноді не позначаються на письмі.
1. Свистячі перед шиплячими переходять у відповідні шиплячі: сч — щ [шч], цч — чч, зч — жч, здж — ждж. Це відбивається і на письмі: козацький — козаччина (козацьк+ина), батьківський — батьківщина (батьківськ+ина), брязкати — бряжчати (брязк+ати), їздити — їжджу (їзд+у).
Виняток на письмі становлять присвійні прикметники: Параска— Парасчин (хоч вимовляємо [парашчин]), Васька — Васьчин,Мотузка — Мотузчин [мотужчин]. За морфологічним принципом пишуться префікси: розжувати (хоч вимовляємо [рожжувати]), безшумний [бежшумний] (див. § 10, п. 1),— а також слово мисчина [мишчина] (від миска).
1. Звенигородщина [звенигородськ+ина] — співучий куток України. (С.Васильченко.) 2. Дівчатка аж верещали [вереск+ати] від захоплення, стрибали навколо сосни. (Ю.Збанацький.) 3. На хмарах горбатих громи роз'їжджають [роз'їзд+ають] возами. (Є.Гуцало.) 4. Лежать по всьому світу вздовж і вшир дороги биті і неїжджені [неїзд+ені] шляхи. (Н.Забіла.) 5. Люди внесли в хату запах пасіки, старої вощини [воск+ина], меду. (В.Гжицький.) 6. Повз Мотузчин [присвійний прикметник] двір як проходив — і не глянув. (А. Головко.) 7. Із піщин [піск+ина] зростають гори, із краплин — могутнє море. (Н. Забіла.)
2. Змінюються також шиплячі перед свистячими та зубні д, т перед свистячими і шиплячими. Але на письмі ці зміни не позначаються — такі слова пишемо за морфологічним принципом: дошка — на дошці [дос'ц'і], книжка — у книжці [книз'ц'і], дочка — дочці [доц'ц'і], вчиш — вчишся [учис'с'а], вчить — вчиться [учиц'ц'а], морочитися — не морочся [мороц'с'а], сусідка — сусідці [сус'ід͡з'ц'і] — сусідчин [сус'ід͡жчин], тітка — тітці [т'іц'ц'і] — тітчин [т'іччин].
1. Щасливі дні, щасливі ночі, коли при свічці [свічка] лойовій, хоч мерзли пальці, сліпли очі, я так над книжкою сидів. (І.Франко.) 2. У кімнатці [кімнатка] стривожена стоїть Оксана біля вікна. (А.Головко.) 3. На помості набито, мов оселедців [оселедець] у бочці [бочка], якихось людських [люд] істот. (І.Франко.) 4. Лице взялося смагою,— темне, як головешка, а на тій головешці [головешка] білий чуб, як льон. (С.Васильченко.) 5. На грядці [грядка] огірочки і кавуни в рябій сорочці [сорочка]. (М.Стельмах.) 6. Заєць сидів перед ними на стежці [стежка], виставивши вуха вгору, як свічки. (О.Гончар.) 7. Була колись шляхетчина [шляхта], вельможная пані... (Т.Шевченко.)
38. Слова запишіть повністю буквами в дві колонки: 1) ті, у яких транскрибовані звуки позначаються за принципом «пиши, як чуєш»; 2) ті, у яких ці звуки позначаються за морфологічним принципом.
39. Чому подані тут у транскрипції слова можна розшифровувати двояко [кас'ц'і] — (в) касці і (в) кашці; [мис'ц'і] — (в) мисці і мишці; [кіс'ц'і] — (на) кісці і кішці?
1. Вечірнє небо закві[ч]чалось весняними хмарками. (С.Васильченко.) 2. Море забли[шч]ало, і вже виразно було видно під місяцем блискучу воду. (І.Нечуй-Левицький.) 3. Серцю ввижаю[ц']ся ті вечори, де я по сте[з']ці збігав із гори, босий, по першім моро[з']цю і глині. (Т.Масенко.) 4. Хвиля за хвилею накочується на низький пі[шч]аний берег. (О.Донченко.) 5. Я бачив на рі[ц']ці в прозорім льоду зернину пшениці. (Д.Павличко.) 6. В клі[ц']ці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі. (Народна творчість.) 7. Червона калино, чого в лузі гне[с']ся? (І.Франко.) 8. Козак од’ї[ж]джає, дівчинонька плаче. (Народна творчість.)
41. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис виділених слів у російській і українській мовах.
1. Известно, что истинное счастье человека в науке и труде. (Максим Горький.) 2. Далеко видна желтая полоса песчаного берега. (Максим Горький.) 3. В колеях неезженой дороги росло много грибов. (К.Паустовський.) 4. Наш витязь мимо черных скал тихонько проезжал и взором ночлега меж дерев искал. (О.Пушкін.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
