М'якість приголосних перед голосними [а], [у], [є], [і], [о] позначаємо відповідно буквами я, ю, є, і, ь: [син'а] синя, [си-н'у] синю, [син'е] синє, [син'і] сині, [син'ого] синього.
Для позначення м'якості приголосних у кінці слова і перед наступним приголосним служить буква ь. При цьому треба мати на увазі, що м'якими в цій позиції можуть бути лише зубні приголосні (див. § 15, пп. 2, 3). Отже, й м'який знак тут можна ставити лише після семи букв д, т, з, с, ц, л, н.
1. У кінці слова м'якість зубних приголосних завжди позначається м'яким знаком: молодь, мить, скрізь, звідкілясь, вітрець, жaль, осторонь.
Причому в дієсловах перед часткою -ся (-сь) м'який знак зберігається: будують — будуються, стань — станься і станьсь, піднось — підносься (але: піднісся, бо підніс).
1. Я — українець. З юних літ мене пісень навчила мати, які чарують цілий світі (І.Нехода.) 2. Ти теплу ніжність до людини узяв, як хліб, у творчу путь. (М.Рильський.) 3. Той смерть навіки поборов, хто на її ненависть мав любов. (Д.Павличко.) 4. Сьогодні я такий бадьорий, од кроків котиться луна. (В.Сосюра.) 5. Мріє, станься живою! (Леся Українка.)
2. У середині слова м'якість зубних приголосних позначається м'яким знаком лише перед твердими нешиплячими: їдьте, боротьба, призьба, товариський, козацький, ненька.
Причому м'який знак у таких словах завжди зберігається:
а) при відмінюванні у боротьбі, на призьбі, неньці, товариські, козацькі (але: [мас'ц'і] масці, бо маска; [земл'ан'ц'і] землянці, бо землянка);
б) в утворених від них присвійних прикметниках: неньчин, Таньчин, Зіньчин, Прісьчин.
1. Живи, народу вільне слово, над прахом царських корогов. (М.Рильський.) 2. А тим часом запорозьку зброю виніс батько із комори. (Т.Шевченко.) 3. В нашій славній сторононьці [сторононька] невичерпних сил народ! (П.Тичина.) 4. Тяжко жити без милого і в своїй сторонці [сторонка]! (І.Котляревський.) 5. Ріс же той хлопчик при неньці [ненька] коханій, що обіцяла ясну долю і славу дитині жаданій. (Леся Українка.) 6. Все небо вже в осінній синьці [синька], у павутинці [павутинка] вся земля. (Л.Первомайський.) 7. Сонце — немов дитя золоте в колисці [колиска| синього неба. (В.Коротич.) 8. Мати дістала з гардероба демісезонне доньчине [донька] пальто. (О.Гончар.)
3. Перед постійно
м'якими (або пом'якшеними) і шиплячими м'який знак не ставиться: [с'в'ато]
свято, [д͡з'в'акнути] дзвякнути, [с'н'іг] сніг, велетенський (хоч велетень), кінський
(хоч кінь), безбатченко (хоч батько), промінчик (хоч промінь).
Проте як виняток м'який знак у цій позиції ставиться:
а) після букви л: читальня, гуцульський, Гуцульщина (але: [гол'ц'і] голці, бо голка; [рибал'ц'і] рибалці, бо рибалка);
б) у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, а також женьшень, Маньчжурія.
1. Сміх матері, і спів її, і крок на дні душі живуть в погаслих звуках. (Л.Первомайський.) 2. Заходилися цвірінчати, джерготіти, путькати різні птахи. (Ю.Яновський.) 3. Під піччю цвірінькав цвіркун. (О.Десняк.) 4. Соловейко в темному гаї перший промінчик сонця вітає. (Л.Забашта.) 5. Неподалік дзьобаті крани — як велетенські журавлі. (В.Лучук.) 6. Хлопчаки замурзаними пальцями глобус обертають, наче сонях. (Б.Олійник.) 7. Дід чомусь став маленький, меншенький від мене. (О.Довженко.) 8. Ще малою все няньчила [виняток] сусідських дітей, і її називали Маленькою мамою. (О.Копиленко.) 9. Каміння вилискувало проти місяця холодними тьмяними [виняток] скалками. (О.Гончар.)
4. Після букв, що позначають губні, передньопіднебінні і задньоротові, м'який знак у кінці слова і перед наступним приголосним не ставиться: кров, сім, ідеш, повір, багато облич (хоч обличчя), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря); поставмо, насипмо, гіркий, ларки (хоч ларьок), чотирма (хоч чотирьох).
Як виняток з м'яким знаком пишеться псевдонім Горький.
1. Вітчизни любов завжди слідом іде за тобою. (З.Гончарук.) 2. Я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюрмах. (Леся Українка.) 3. Життя не нива, ні, воно дорога від бур — до зір. (Л.Дмитерко.) 4. Тішся, дитино, поки маленька, ти ж бо живеш навесні. (Леся Українка.) 5. Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких. (І.Кочерга.)
Та це ж просто...
Допитливий. М'який знак у кінці слова після зубних ставити просто: чуєш м'яку вимову — пиши. Важче з ним у середині слова: хоч і чуєш м'якість, а ти ще подумай, чи ставити його тут, чи ні.
Кмітливий. А я собі це спростив до формул: ньк, нсь, нш, але льсь, льш, де буквою к позначено твердий нешиплячий, буквами сь — м'який, буквою ш — шиплячий, а буквою н — будь-який зубний.
49. Запишіть у дві колонки слова, що кінчаються: 1) на зубний приголосний; 2) на інший приголосний.
Удалечінь, павільйон, слюсар, розповідь, орел, льотчик, сюрприз, освітлювач, тьмяність, олівець, вступ, тракторист, апломб, інтерес. Ключ. З перших букв прочитаєте початок вислову Максима Горького, який кінчається словами «...— найбільша мудрість».
50. Запишіть слова в дві колонки: 1) у які вставили м'який знак; 2) у які не треба вставляти м'якого знака.
51. Подані іменники стоять у давальному відмінку однини (кому? чому?). Усі приголосні перед -ці вимовляються м'яко. Запишіть слова в дві колонки: 1) у які вставили м'який знак; 2) у які не треба вставляти м'якого знака.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв повинен скластися початок вислову В. Сухомлинського: «...— то найвища людська освіченість».
52.Чому в словах уманський, Уманщина після н м'який знак не пишеться, хоч Умань, а в словах гуцульський, Гуцульщина після л пишеться м'який знак, хоч гуцул?
Чому в кінці слова століть (від століття) є м'який знак, а в кінці слова сторіч (від сторіччя) немає?
Чому в місцевому відмінку в слові в скриньці пишеться м'який знак, а в слові в хатинці він не потрібен?
53. Яка різниця в значенні слів бенгальці і бенгалці? А які два різні значення може мати слово вихованці?
54. Перепишіть, вставляючи, де треба, м'який знак.
I. 1. Мій народ головою підніс..ся вище тисячі стратосфер. (П.Тинина.) 2. Ми мостимо дороги людям грядущих золотих сторіч..! (Д.Павличко.) 3. Яке глибоке щас..тя — жить, буть гідним імені людини, народу й людс..кос..ті служить! (М.Рильський.) 4. Зеленійся, рідне поле, україн..с..ка ниво! (І.Франко.) 5. Велетен..с..кі бачу цілі я на обріях с..вітів. (М.Рильський.) 6. На сон..ці ясени горят.., спадают.. ягоди з шовковиц... (М.Рильський.) 7. Запарувала рілля, т..мяно заблищали на сон..ці одвернуті лемешами скиби землі. (Григорій Тютюнник.) 9. Нема ц..віту на всім с..віту, лиш на ягідон..ці, нема мені ніде ліпше, як при матінон..ці. (Народна творчість.)
II. І. Вклонімося жін...ці, її материн..с..кій величності, її беззахиснос..ті і силі, яку не здолати. (Л.Забашта.) 2. Все залежит.. від люд..с..кях зіниц..: в широких відіб'єтеся вся епоха, у звужених — збіговис..ко дрібниц... (Л.Костенко.) 3. Відгодована зліс..т.., і хитріс.т.., і закута в броню брехня атакуют.. добро і щиріс..т.. серед ночі й білого д..ня. (В.Симоненко.) 4. Я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюр..мах і як високе низ..ко упадало. (Леся Українка.) 5. Народ ніяк не стане нян..читись з таким, який йому чужий. (П.Тичина.) 6. Простен..кі сіл..с..кі байки, як дрібні, тонкі корін..чики, вкорінюют.. у нашій душі любов., до рідного слова. (І.Франко.) 7. В просторій кімнаті з чотир..ма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном. (М.Коцюбинський.) 8. На зоряному тлі побачив Давид її, Зін..чине, змучене й зраділе обличчя. (А.Головко.)
III. 1. Кружал..цем ядровитої цитрини з блакиті сонце скочується вниз. (Д.Павличко.) 2. Розт..охкався соловейко на калинон..ці, щос.. не спит..ся серед ночі сиротинон..ці. (П.Грабовський.) 3. Зліва, при мокрій долин..ці, кін..чалис.. жита і починалас.. лука. (М.Коцюбинський.) 4. Озеро схоже на велетен..с..ку плас..ку чашу. (Є.Гуцало.) 5. Учора в лузі пас..ся білий кінь — поміж проміння, ластівок і квітів. (Є.Гуцало.) 6. Під вікном билис.. і ц..вірін..кали горобці. (М.Коцюбинський.) 7. На тину ц..вірін..чат.. веселі горобці. (О.Підсуха.) 8. Ми в ірпін..с..кій заплаві з вудками по росистій стежині йдемо. (П. Воронько.)
55. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис м'якого знака в російській і українській мовах.
Я видел небо... Ты не увидишь его так близко! (Максим Горький.) 2. Туча быстро неслась по небу, разрастаясь вглубь и вширь. (В.Арсеньєв.) 3. Степь, степь,— и больше ничего, вдали старый курган или ветряк. (А.Чехов.) 4. Тиха украинская ночь. (О.Пушкін.) 5. Тучи сделались как бы тоньше и прозрачней. (Максим Горький.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
