1. Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на ту саму букву: віддати (від+дати), беззвучний (без+звучний), законний (закон+ний), годинник (годин+ник), розрісся (розріс+ся), піднісся (підніс+ся), піввідра (пів+відра), юннат (юний+натураліст), страйкком (страйковий+комітет). 1. Встала весна, чорну землю сонну [сон+ну] розбудила. (Т.Шевченко.) 2. Я хотів би вітром бути, вітром бути наддніпрянським [над+дніпрянським]. (М.Рильський.) 3. Наша мить — це краплина, в якій віддзеркалилась [від+дзеркалилась] вічність. (Є.Гуцало.) 4. Цілую руки, що крутили жорна у переддень [перед+день] космічної доби. (В.Симоненко.) 5. Хто багато взяв од людей, багато мусить віддати [від+дати]. (Р.Іваничук.) 6. Мов горда думка, котиться ріка, і міст над нею знісся [зніс+ся], наче порив. (М.Рильський.) 7. Хіба од верховіть летючий вітер можна відділити [відділити]? (М.Рильський.) 2. Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий) (див. ще § 13, п. 1): Вінниччина (вінницьк+ина), козаччина (козацьк+ина), Німеччина (німецьк+ина). Виняток — Галичина (хоч галицький). 1. В садах Донеччини навіки моє дитинство одцвіло. (В.Сосюра.) 2. По Вінниччині мандрували ми — пригадуєте? — літніми шляхами. (М.Рильський.) 3. Десь там за морем, за туманом уже Туреччина була. (Л.Костенко.) 3. Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, лляний (і льняний), овва, ввесь і похідних. 1. Темний бовван на козачій могилі про давнє, минуле кричить мовчазливо. (П.Тичина.) 2. На самій верховині гори бовваніють руїни стародавнього замку. (О.Гончар.) 3. Припали голі діти до спідниці, тоненький пальчик ссе собі маля. (С.Голованівський.) 69. Випишіть у колонку лише слова, у яких букви, взяті в дужки, подвоюються.
Ключ. З перших букв прочитаєте назву вірша Лесі Українки.
70. Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, подвоюючи букви.
1. Я честь ві(д)ам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами. (Леся Українка.) 2. Ро(з)броювала ота щира посмішка, оті чисті очі. (В.Козаченко.) 3. Мамина посмішка ві(д)зеркалилася на личках дітей. (В.Собко.) 4. Вже давно о(д)звеніли трамваї і в будинках погасли огні. (В.Сосюра ) 5. Зоря у срібному інеї перли(н)о грає. (В.Сосюра.) 6. Хмари білопі(н)і задумано пливуть у золоті висот. (В.Сосюра.) 7. А дим чимраз густішими клубами ти(с)я в хату. (І.Франко.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
