1. Подовжуються м'які зубні і пом'якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними:
а)
в іменниках середнього роду: знаряддя, чуття, галуззя, колосся,
знання, затишшя, обличчя, бездоріжжя; але в назвах молодих істот
подовження немає: теля, гуся, щеня;
б) в орудному відмінку
однини іменників III відміни: тінь — тінню, сіль — сіллю, мазь — маззю,
мідь — міддю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю, туш — тушшю;
в) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню.
Подовжується м'який приголосний і в дієслові ллю та його формах.
У похідних словах подовження між двома голосними зберігається: життя —
життєвий, життєвість, життєрадісний; суд —
суддівський, суддівство.
1.
Зведись, чоловіче, під небо світання, на повний свій зріст, на велике
зростання. (М.Бажан.) 2. Тільки праця дає відчуття повноти і
справжності життя. (Ю.Му шкетик.) 3. Відчувши ласку сонця й вітерця,
промерзле в ріллях проросте насіння. (Л.Первомайський.) 4. Трава в
покосах в'яне й просихає, і пахощі, як життєдайний струм, у груди
ллються. (М.Рильський.) 5. На дальніх узбережжях снять в задумі тихі
верби. (П.Усенко.) 6. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю.
(І.Франко.) 7. Розлилися гони пишними житами, забуяли повінню пшениць.
(П.Воронько.) 8. Життя — це рух. (Л.Дмитерко.)
2. Якщо м'який
приголосний стоїть не між двома голосними, то подовження не
відбувається: життя — щастя, знання — знань, багаття — багать, Поділля —
подільський, ніччю — жовчю, Побужжя — Поволжя.
1.З пісні в світі
виросло безсмертя. (Є.Летюк.) 2. Хай же вічно красується доблестю наша
земля! (О.Довженко.) 3. Світлою радістю повниться серце моє. (П.Дорошко.) 4. Двадцятий вік — вік звершень і задуми, вік роздоріж. (Р.Братунь.) 5. Рябіло в очах від безлічі людських облич. (П.Загребельний.) 6. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, розвідники століть. (П.Дорошко.)
3. Таким чином, там, де в російській мові вживається розділювальний ь, в українській мові: а) стоїть апостроф (див. § 17): вьется — в'ється, семья — сім'я, бурьян —
бур'ян, кровью — кров'ю, матерью — матір'ю, безрыбье — безриб'я; б) подвоюються букви: затишье — затишшя, приволье — привілля, ночью — ніччю, льется — ллється, безводье — безводдя; в) немає ні апострофа, ні подвоєння букв: счастье — щастя, Поволжье —
Поволжя, скатертью — скатертю, желчью — жовчю, бесчестье — безчестя; г) ставиться м'який знак (в іншомовних словах — див. § 18, п. 1): Ньютон —
Ньютон, Сьерра — Сьєрра, портьєра — портьєра, браконьєр — браконьєр.
1.
Солов'ями [рос. соловьями] рідний гай співає. (М.Рильський.) 2. Спів
жайворів весну через віки несе із покоління [рос. поколенье] в
покоління. (Л. Горлач.) 3. Ронили золоте листя [рос, листья] багряні
клени, наливалися міддю [рос. медью] шатра дубів. (В.Козаченко.) 4.
Ллється [рос. льется] море, плеще в берег, б'ється [рос. бьется] в сірі
скелі. (О.Олесь.) 5. У кого серце мудрістю [рос. мудростью] багате,
тому глибини всякі перейти. (А.Малишко.) 6. Сяють очі матері і гордістю
[рос. гордостью], й любов'ю [рос. любовью]. (В.Сосюра.)
66. Запишіть слова, розкриваючи дужки, в дві колонки: 1) ті, у яких букви,
що в дужках, подвоюються; 2) ті, у яких вони не подвоюються.
Ключ. З перших букв прочитаєте другу частину прислів'я: «З праці радість, ...»
67. Подані в російському написанні слова запишіть українською мовою в три
колонки: 1) з апострофом; 2) з подвоєнням букв; 3) без апострофа і без
подвоєння букв. (Слова на -ью стоять в орудному відмінку).
Ключ. У
кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитайте
закінчення крилатого вислову: «Щоб досягти великого...»
68. Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, подвоюючи букви.
I.
1. Навча(н)я — це насамперед праця, щоденне добува(н)я зна(н)ь. (І.Цюпа.) 2. Шануйте здобуте трудом поколі(н)ь, помножте його у пошані. (М.Нагнибіда.) 3. В мого роду — сто доріг, сто столі(т)ь у мого роду. (І.Драч.) 4. Довіку мене зігрівало святе відчу(т)я, що лиш рідна земля
може дати нам силу жи(т)я. (Л.Забашта.) 5. Вітчизні — серця кожного
би(т)я, всі сили їй у творчому горі(н)і! (В.Сосюра.) 6. Та найпишніше
там цвіті(н)я, найвище серце там зліта, де рух, де дія, де горі(н)я,
чу(т)ів і мислей повнота. (М.Рильський.) 7. Тим міцніше перекона(н)я,
чим більше воно залежить від почу(т)я. (Леся Українка.) 8. Сором сліз,
що (л)ються од безси(л)я. (Леся Українка.)
II. 1. Як птиця без
крил, так жи(т)я без коха(н)я нікчемне й пусте. (О.Підсуха.) 2. Квіти
пахучі гнуться в коха(н)і, шепчуть про щас(т)я, про вроду. (М.Рильський). 3. І сяють радіс(т)ю обли(ч)я, і сонце весниться в очах. (Д.Луценко.) 4. Все тоне у безумній черемшині, все пахне молодіс(т)ю і
жи(т)ям. (М.Рильський.) 5. Кожній хвилі нема воро(т)я. (В.Сосюра.) 6.
Як без ночей нема світа(н)я, так без світа(н)ь шляхи не ті, і якщо в
муках є шука(н)я, то, значить, муки ті святі! (А.Малишко.) 7. Збагну
безме(ж)я неба і числа, добра відвертість і дволи(ч)я зла, лиш смерті я
повік не зрозумію! (Д.Павличко.) 8. Весі(л)ь і побрата(н)ь посол
єдиний, із давнини він зветься «хліб та сіль». (Т.Коломієць.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
