Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом: глибина — глибúни, родимка — родúмий.
Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає: палець — пальця, хлопець — хлопця, промовець — промовця, велетень — велетня, липень — липня (виняток: красень — красеня і красня).
Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна користуватися аналогією. Наприклад, пишемо: колгоспник, льотчик, бо робітник, будівник; в'язальниця, вишивальниця, бо робітниця, вагівниця; громадянин, киянин, львів'янин, бо селянин, міщанин; довірливий, наполегливий, розсудливий, бо мовчазливий, кмітливий; напористий, промовистий, розкотистий, бо голосистий, барвистий; емалевий, сланцевий, ситцевий, бо кришталевий, кумачевий.
Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам'ятати деякі закономірності в написанні е та и в суфіксах. 1. У суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е),-иськ(о), що стоять у кінці іменників, завжди пишемо и: братик, ударник, ударниця, родич, Петрович, житнище, житнисько.
При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик — кошичок, рушник — рушничок, палиця — паличка, терлиця — терличка.
Виняток становить лише слово далеч (бо далекий). 1. І сад посаджено, і сонце встало, і грає далеч [далекий] генієм людським. (М.Рильський.) 2. Осінь матусі їсти несе: борщик у горщику, кашка у жменьці. (П.Тичина.) 3. Сіявся дрібний набридливий дощик. (С.Журахович.) 4. По нічнім дощичку [дощик] порох ледве знімавсь над шляхом. (Марко Вовчок.) 5. Подекуди вже палили вогнища з сухого бур'яну. (Григорій Тютюнник.) 6. Тінь-тінь-тінь — ценькають ножички [ножиці], блискає голка. (І.Франко.) 2. В інших випадках у словах із зменшено-пестливим значенням вживаються суфікси -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у яких завжди пишемо е: стрічка — стрічечка, донька — донечка, віконце — віконечко, рука — рученька, лице — личенько, білявий — білявенький, більший — більшенький, рідний — ріднесенький. 1. Вгорі синіла смужечка [смужка] погідного неба. (М.Коцюбинський.) 2. Он ярочки зелененькі, стежечки [стежка] по них маленькі, перевиті, мов стрічечки [стрічка], збігаються до річечки [річка]. (Леся Українка.) 3. Ой у полі криниченька [криниця], там холодна водиченька [водиця]. (Народна творчість.) 4. Рученьки [рука] терпнуть, злипаються віченьки [очі]. (П.Грабовський.) 5. Місяць яснесенький [ясний] промінь тихесенький [тихий] кинув на нас. (Леся Українка.) 3. Можливе сплутування ненаголошених суфіксів -ин-, -ен-.
Ненаголошений суфікс -ин(а) виступає в іменниках жіночого роду: долина, далина, довжина, мілина, чужина, ярина, городина, бувальщина, козаччина. Є він і в іменниках чоловічого роду типу харків'янин, росіянин, татарин (у множині суфікс -ин- у них випадає: харків'яни, росіяни, татари).
За допомогою суфікса -ин- творяться присвійні прикметники: сестра — сестрин, баба — бабин, свекруха — свекрушин, невістка — невістчин.
В інших випадках вживаються суфікси -ен-, -ен(я), -енн(я), у яких пишемо букву е, а саме: а) суфікс -ен- у дієприкметниках: утворений, зачинений, вражений, нагромаджений, залишений; б) суфікс -ен(я) в іменниках середнього роду IV відміни: зайченя, кошеня, цуценя, пташеня, рученята; в) суфікс -енн(я) в іменниках середнього роду, утворених від дієслів: звернення, мислення, оголошення, попередження; г) суфікс -ен- в іменниках імена, племена, письмена. 1. В напруженні і мисль моя, і слово. (П.Тичина.) 2. Наш край променистий — натягнений лук. (М.Рильський.) 3. Степова далина! Чому ти така манлива? (О.Донченко.) 4. Легенький вітерець колише по той бік річки нескошені трави. (І.Цюпа.) 5. Мов жовтаві грудочки, розсипались каченята в низькій травичці. (О. Копиленко.) 6. Довкола повно сонця, і на луках біліє прядиво бабиного літа. (В. Кучер.) 4. Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменників середнього роду -ив(о): мереживо, плетиво, паливо, куриво, печиво. Виняток становлять слова марево, мрево та рідковживані маєво (майво) і сяєво (сяйво), у яких виступає суфікс -ев(о). 1. Щоглами стрункими підіймався, як видиво прекрасне, Дніпрогес. (М.Рильський.) 2. Світ який — мереживо казкове! (В.Симоненко.) 3. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. (В.Сосюра.) 4. Зелені віти сосен мереживом сплелись. (Н.Забіла.) 5. Червоніли в поріділому плетиві гілок кетяги глоду та горобини. (В.Козаченко.) 5. Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий),-ер(о),-тель: довжелезний, товстелезний; п'ятеро, шестеро; вчитель, вихователь. 1. Поетів ніжних в нас багато, але мислителів ще мало. (П.Тичина.) 2. Так і здається, що он з-за того стовбура товстелезної смереки вийде ніжна Снігуронька й тихо-тихо привітає нас. (Остап Вишня.) 3. Повіз мене батько в Зіньків, хоч і тяжко йому було тоді, бо вже нас було шестеро чи семеро, а заробляв він не дуже. (Остап Вишня.) 86. У ліву колонку випишіть слова з вставленою у суфіксах буквою и, у праву — з вставленою буквою е.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів Й.- В. Гете.
87. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и.
I. 1. Плет..во торосів та балок снується у виш..ні. (М.Бажан.) 2. Мріють у тремтячому мар..ві далекі села. (Григорій Тютюнник). 3. Стоять замисл..ні дуби над тихою водою. (В.Сосюра.) 4. У затін..них вологих місцях тихо коливались білі, воскові чаш..чки конвалій. (О.Донченко.) 5. Закотилось сон..чко за зелений гай. (Народна творчість.) 6. Попід гаєм зеленес..ньким та біжить кон..к воронес..нький. (Народна творчість.) 7. Нас поїхало тринадцят..ро. (О.Десняк.) 8. Утоптала стеж..чку через яр, через гору, серд..нько, на базар. (Т.Шевченко.)
II. 1. Миколка, Прокопів хлопч..к, такий школяр..к гарнес..нький був: сумирн..нький, соромлив..нький, мляв..нький, як дівч..нка. 2. Та ще ж такий чорнобрив..нький, білолиц..нький, носик невеличкий, щічки круглес..нькі. 3. Менш..нькі четв..ро, що теж їсти дивились, на піч усі, як горобч..ки. 4. Батько за столом саме сидів, засмуч..ний такий. 5. В учит..ля й справді гарно було. 6. Стіл застел..ний був скатертиною цяцькованою. 7. По долу стеж..чки рябіли. 8. Миколка сів скраєчку на стільч..ку. 9. «Боже мій,— мати до Миколки,— отакий хлоп..ць та в найми...» (А.Тесленко. «Школяр».)
88 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим. Якщо трапляться помилки на розрізнення е та и, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).
1. У справедливих [26.2] армій доля завжди прекрасна [27.1]. (О.Гончар.) 2. Густа медова [26.1] теплота [26.1] високі [26.1] налила [26.1] жита [26.1]. (М.Рильський.) 3. Шумлять жита [26.1], оновлене [28.3] село [26.1] у воду видивляється [26.1] з узгір'я. (М.Рильський.) 4. Повітря тремтить [26.6] від спеки, в срібнім мареві [28.4] танцюють далекі тополі. (М.Коцюбинський.) 5. Над вікном звисало [26.1] червоне [26.1] мереживо [26.4; 28.4] дикого винограду [26.1]. (І.Вільде.) 6. По той бік мосту червоніє [26.1] крізь біле плетиво [28.4] запорошених [28.3] дерев [26.1] цегляна [26.1] школа. (Григір Тютюнник.) 7. Вересню [26.4] мій, веслами весело [26.1] греби [26.3], ждуть тебе [26.1] на березі [26.4] з кошиком [28.1] гриби [26.1]. (Б.Олійник.) 8. Він був спокійний, розсудливий [28] і по змозі приховував [27.2] свої почуття. (Ю.Смолич.) 9. І він прокинувсь На світанні, цвіла у вікнах далина [28.3], ще рідні образи останні бриніли [26.5], як струна. (А.Малишко.) 10. Де Крим за горами, де сонечко [28.2] сяє, там моя голубка з жалю завмирає [25.1]. (Народна творчість.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
