У більшості суфіксів и та і пишуться за загальними правилами.
Так, у суфіксах -ість, -іть, -ів пишемо і, бо тут [і] чергується з [о], [е]: легкість — легкості, співучість — співучості, гуркіт — гуркоту, батьківський — батькова, царівна — царева.
У суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), а також -ив(о), -ин(а), -ин(я), -ин(ий), -ит(ий), -ист(ий) і под. пишемо и: льотчик, льотчиця, москвич, ручище, вершина, княгиня, родовитий, плечистий.
Але в кількох суфіксах написання і, и загальними правилами не перевіряється. їхній правопис треба запам'ятати.
1. У суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий) завжди пишеться і: теплінь, широчінь, височінь, далечінь; тихіший, стрункіший, гарячіший; новісінький, малюсінький. 1. Немає мудріших, ніж народ, учителів. (М.Рильський.) 2. У височінь людина йде невтомна. (М.Рильський.) 3. Тремтить у сильному вогні щаслива далечінь. (М.Рильський.) 4. Ой річенька манюсінька всі греблі розмива. (П.Тичина.) 5. Кругом дівка чужі-чужісінькі та неприємні для неї, немилі люди. (І.Нечуй-Левицький.) 2. Треба розрізняти суфікси -інн(я) та -инн(я).
Суфікс -інн(я) пишеться в іменниках, утворених від дієслів: ходити — ходіння, сушити — сушіння, смажити — смажіння, кришити — кришіння.
Суфікс -инн(я) вживається тільки в іменниках із збірним значенням: буряк — бурячиння, мак — маковиння, лопух — лопушиння, шум — шумовиння. Але якщо збірна назва утворена від іменника на -інь, то пишемо -інн(я): волосінь — волосіння, камінь — каміння, корінь — коріння. 1. Любов до народу — це служіння [служити] народові, а не ідея служіння. (О.Довженко.) 2. Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння [ворожити]. (С.Журахович.) 3. Між гарбузинням [гарбуз], між картоплинням [картопля] буйно гориш ти в моїй стороні. Соняшник, соняшник! Теплим промінням [промінь] серце зігрій, дай наснаги мені. (П.Дорошко.) 4. Бурячиння [буряк] було високе і лапате. (Остап Вишня.) 97. Випишіть у ліву колонку слова із вставленою буквою и, у праву — із вставленою буквою і.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте народне прислів'я.
98. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви и, і.
1. У небі арками легкими цвіте мереж..во мостів. (В.Сосюра.) 2. Який простір навкруги! Яка широч..нь та височ..нь! (І.Нечуй-Левицький.) 3. Від Десни віяло свіж..стю лугового сіна, білим шумов..нням верболозових соків. (І.Цюпа.) 4. Зверху снується солодка тепл..нь липового цвіту. (М.Стельмах.) 5. Читаю й бачу неначе: гора, трав..чка, кущ..ки. (А.Тесленко.) 6. Хмари рожевіють на небі, а далеч..нь тріпає чорними крилами, наче кажан. (М.Коцюбинський.) 7. Буря пройшла, вирвала кілька дубів з кор..нням. (Панас Мирний.) 8. Вереск, рег..т, галас і гурк..т по вінця виповнили кімнату. (Ю.Яновський.)
99. Перепишіть, вставляючи пропущені в основах слів букви и, і.
1. Крізь кам..нь, крем..нь — р..к у р..к прорубує тропи робітник. (М.Рильський.) 2. Мов водопаду рев, мов б..тви гук кр..вавий, так наші молоти гр..м..ли раз у раз. (І.Франко.) 3. Неначе струни, залізниці у блиску райдужному криці б..жать у мрійну далеч..нь. (М.Сосюра.) 4. Степова далеч..нь знемагала в надвечірньому сонці, оповившись бляклою жовтизною спеки. (О.Гончар.) 5. Сонце х..лилось уже на зах..д і кр..вавим блиском обливало сніжні полонини. (І.Франко.) 6. Сонце гр..є, в..тер в..є з поля на долину. (Т.Шевченко.) 7. Чолов..к стомлено в..тер рукавом сорочки запорошене обличчя. (Петро Панч.) 8. Страва була звичайна: ж..тня зат..рка та картопляні товкмачі з маком. (Леся Українка.)
100. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис і та и в суфіксах у російській і українській мовах.
1. Сырую свежесть позднего вечера сменила полуночная сухая теплынь. (І.Тургенєв.) 2. Я лежал под кустиком в стороне и поглядывал на мальчиков. (І.Тургенєв.) 3. Белые, оборванные тучи перетягивались через вершину горы. (О.Пушкін.) 4. Есть только две формы жизни: гниение и горение. (Максим Горький.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
