Милозвучності мови можна досягти також певним добором і розташуванням слів.
1. Будуючи речення, треба стежити, щоб на межі слів не виникали немилозвучні збіги звуків: ці цікаві розповіді — ці захоплюючі розповіді; велика калюжа — здоровенна калюжа; вартовий вийшов — вартовий подався надвір; поривчасто дув вітер — дув поривчастий вітер.
2. Не слід допускати римування слів у прозі: любов людини до батьківщини — любов людини до рідної землі; основна тема цієї поеми — у поемі говориться про; в показі образів троянців — у змалюванні образів троянців.
3. Треба уникати набридливого повторення однакових або близьких за вимовою звуків, звукосполучень та слів. Наприклад, у реченні (прочитайте його вголос!) «Самовідданість, скромність, людяність і принциповість Свирида підкреслюється в багатьох місцях роману» нагнітається свистячий звук [с], чотири рази підряд вжито звукосполучення [іс'т'], яке потім підсилено звукосполученнями [с'л'], [ц'ц'] та [с'ц']. Таким чином виникло суцільне сичання. Щоб усунути цю ваду, речення можна переробити так: Свирид — самовідданий і принциповий і разом з тим скромний та людяний. Це автор підкреслює в багатьох місцях роману.
4. Але правильно дібрані звукові повтори в художній літературі посилюють емоційний вплив твору на читача. 1. Гармидер, галас, гам у гаї, срамотні співи. (Т.Шевченко.) 2. А сурми сумно плакали. (П.Тичина.) 3. Безлюдна, безводна, безлісна земля розлягається навкруги. (О.Гончар.) 4. Вночі повалив сніг, тихий, густий. (Григорій Тютюнник.) 5. На річці скрегоче крига, сірий весняний присмерк ввесь у тривозі. (М.Коцюбинський.) 6. На бистрині блискучі скалки неначе бігали по воді, блищали, лисніли, миготіли. (І.Нечуй-Левицький.)
Та це ж просто...
Допитливий. Я зрозумів, що таке милозвучність: коли пишеш, то весь час мовчки промовляй речення і вслухайся, чи гарно, легко вони звучать. Кмітливий. Цілком згодний з тобою. 123. Знайдіть порушення милозвучності мови і виправте їх.
1. Наталка палко кохає бідного парубка Петра. 2. Для неї характерні працьовитість, енергійність, дотепність і рішучість у боротьбі за своє щастя. 3. Петро — роботящий, щирий хлопець 4. Чотири довгі роки він у далекому краї заробляє гроші, щоб одружитись з коханою дівчиною. 5. Петро дбає насамперед про Наталку; він ладен навіть відмовитися від свого щастя, тільки щоб була вона щаслива. 6. Зазнавши після чоловікової смерті недолі, Терпилиха. хоче для своєї дочки іншої долі. 7. У пісні, яку співає возний, оспівуються насильство, хижацтво, крутійство, хабарництво.
124. Перекладіть на українську мову. Усуньте всі порушення милозвучності, які виникнуть під час перекладу.
1. Наступал вечер, шел дождь, с севера порывисто дул ветер. (Максим Горький.) 2. Сумрачная ночь лежала над звездами, над черными стогами, над зарослями. (К.Паустовський.) 3. В его глазах было столько тоски, что можно было бы отравить ею всех людей мира. (Максим Горький.) 4. Я несколько раз выстрелил в воздух. (В.Арсеньев.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
