Меню сайту
Категорії розділу
Методика мови [43]
Статті з підручника Пентилюк М.І.
Методика літератури [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



Форма входу
Головна » Статті » Методика » Методика мови

Методи і прийоми навчання граматики
Методи і прийоми навчання граматики

Сучасна шкільна граматика набула певного досвіду. У навчальній програмі з української мови визначено найголовніші вміння й навички, якими повинні володіти учні, опановуючи шкільний курс граматики.

Вивчення граматики визначається тими ж закономірностями і проводиться тими ж методами, що характерні для мови як предмета в цілому (зв’язний виклад учителя, бесіда, робота з підручником, спостереження й аналіз мовних явищ, програмоване навчання і метод вправ). Проте граматичний матеріал має свої особливості, чим і зумовлюються специфічні прийоми вивчення граматики, засвоєння граматичних понять, формування способів діяльності учня тощо. Основними прийомами навчання граматики є:

Граматичний розбір - прийом, що допомагає засвоїти і систематизувати основні ознаки морфологічних і синтаксичних понять. Суть його полягає в тому, що визначені для розбору морфеми, частини мови, граматичні категорії, члени речень, частини речень і цілі речення характеризуються за їхніми граматичними ознаками на ґрунті раніше засвоєних теоретичних відомостей.

Граматичний розбір виступає також і засобом розрізнення граматичних понять.

У шкільній практиці застосовуються різні види граматичного розбору: морфологічний і синтаксичний (за змістом), повний і частковий (за обсягом), усний і письмовий (за способом).

Прийом порівняння часто застосовують під час вивчення граматичного матеріалу: в граматичних явищах, які порівнюються, виділяються граматичні ознаки, встановлюється між ними подібність і відмінність.

Для визначення і розрізнення граматичних понять використовується прийом постановки граматичного запитання. Прийом використання запитань під час вивчення частин мови, відмінків, членів речення, типів підрядних речень не раз обговорювався в методичній літературі.

Прийоми порівняння за схожістю і відмінністю дуже потрібні для того, щоб не сплутувати таких понять, як прикметник і дієприкметник, прислівник і дієприслівник, невідокремлене і відокремлене означення тощо. Прийом порівняння допомагає глибше проникнути в суть граматичних явищ і попередити помилки, можливі при характеристиці так званих парних форм (доконаного і недоконаного виду дієслів, перехідних і неперехідних, особових і безособових дієслів). Порівняння допомагає краще засвоїти нові поняття на основі відомих (вивчення ознак безособових дієслів на основі особових). Під час вивчення граматичних явищ української мови проводиться порівняння з аналогічними чи відмінними явищами російської мови.

Прийом заміни полягає в тому, що певну граматичну форму, конструкцію заміняють синонімічною.

Прийом граматичного запитання, що в різних ситуаціях виконує неоднакову роль: то воно допомагає краще усвідомити характер словозміни, то виступає як практичний засіб розпізнавання й визначення відповідних граматичних форм.

Алгоритмізація у процесі вивчення граматики посідає важливе місце як засіб програмування розумових операцій, виконання яких приводить до правильного розв’язання певного завдання. У вивченні граматики використовуються в основному алгоритми розпізнавання граматичних форм, частин мови, членів речення тощо.



Вивчення основних граматичних положень у школах різного типу має певні особливості.

Для гуманітарних навчальних закладів важливим є формування поглибленого розуміння лінгвістичних понять, що стосуються граматики. Учні засвоюють такі поняття, як: " граматичне значення”, "граматична форма”, "граматична категорія”.

Виходимо з того, що слово як мовна одиниця вивчається лексикологією і граматикою. Лексикологію цікавить слово, що називає факти дійсності, граматику — видозміни форм слова та поєднання словоформ у реченні. Лексичне значення є індивідуальним, за допомогою якого розрізняють слова (верба, тополя, річка, хата), граматичне значення супроводить лексичне в конкретному випадку вживання слова. Граматичне значення належить не одному слову, а цілій групі слів, різних за своїм лексичним значенням. Наведені слова відрізняються лексичним значенням, але мають однакові граматичні значення (жіночий рід, однина, називний відмінок). На це вказує закінчення -а.

Граматичні значення виражаються за допомогою закінчень, службових слів, наголосу, суфіксів, префіксів, порядку слів. Мовний засіб, що виражає граматичне значення, називається граматичною формою.

Кілька однотипних граматичних значень і граматичних форм їх вираження становлять граматичну категорію.

Визначальні поняття граматики можуть бути представлені у вигляді таблиці.



Варто запропонувати учням, які поглиблено вивчають мову, такі завдання:

1. Розповісти про головні поняття граматики, використовуючи таблицю.
2. З тексту дібрати приклади для ілюстрації відповіді.

Надзвичайна мова наша є таємницею. У ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: у ній що не звук, то подарунок, все крупне, зернисте, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі.
Пригадаймо такі слова, як: "оксамит", "намисто”, "рушник”, "хустка”, "знамено”... Кожне слово має свій сенс, свою красу. У мене особисто народжується велике почуття радості при згадці таких слів, як: "світанок", "сонячний промінь", "весняний струмок”, "голуба далечінь”, "блакитна високість”... А скільки таких слів існує, і за кожним — глибинна суть і краса!
У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то велике вміння, якщо ви користуєтеся словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом.
Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком (В.Сухомлинський).


3. Який засіб вираження граматичного значення переважає в українській мові? Чому? У яких мовах цей засіб відсутній? Чому?

4. Чи можуть однією граматичною формою виражатися кілька граматичних значень і навпаки? Якщо так, то наведіть приклади.

5. Наведіть з тексту приклади, у яких засобом вираження граматичного значення є службові слова.

6. Якою частиною слова виражається лексичне значення, а якою — граматичне?

7. Визначте засіб вираження граматичного значення в слові тони. Якої помилки можна припуститися?

8. У реченні "А скільки таких слів існує, і за кожним — глибинна суть і краса!” знайдіть іменники. Проаналізуйте за схемою:
засіб                      граматичне    роду,               числа,                  відмінка.
вираження           значення
граматичного
значення


9.  Що в цих іменниках індивідуальне, а що спільне?

10. За допомогою тлумачного словника з’ясуйте лексичне значення слова сенс. Чи вживаєте ви його в своєму мовленні? У якій мовленнєвій ситуації було б доречним уживання цього слова? Яке смислове навантаження несе це слово в тексті з урахуванням його функції як однорідного члена речення?

11. Виберіть з тексту слово, яке вам сподобалось, і складіть про нього розповідь від імені Фонетики, Лексикології, Граматики (про серйозні речі — жартома).

Зразок: Я вибираю слово "світанок”.

Фонетика:
— Розкажу про нього засобами звуків. Прислухайтеся: вони світяться, сяють, співають, переливаються різними тонами. Яскравість і дзвінкість — від сонорних ([в], [н]), ніжність і лагідність — від глухих ([с], [т], [к]), милозвучність і широта — від голосних ([і], [а], [о]). Голосні й приголосні разом роблять слово світлим, ясним, щедрим, як сонечко.

Лексикологія:
— Хто як не я розкаже вам про те, що це слово означає. Учені люди про це добре написали в тлумачному словнику. А я зараз розкажу, з ким Світанок товаришує. Серед його друзів Світ, Світання, Досвіток, Досвітки, Досвіт. Якщо хочете ближче з ними познайомитися, зверніться до цікавої книги - словника.1 Є у нього і такий товариш, що ніколи з ним не погоджується, завжди сперечається. Це - Смеркання. Про характери антонімів прочитайте в іншому словнику.2

Граматика:
— Я завжди уважно слухаю Фонетику і Лексикологію. А розповісти хочу про родину нашого героя. Почну, як водиться, з батьків: мати — Морфологія називає його іменником, самостійним сином, у якого є рід, число, відмінок; батько Синтаксис доручає бути підметом, присудком, додатком (разом з молодшенькими На, Перед, До, Після), означенням (наприклад, коли Світанок захоче допомогти іншому іменнику щось точніше назвати).

Примітка: завдання №№ 5, 6, 8, 9, 10 можна пропонувати учням негуманітарних навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл.

На основі аналізу тексту можна з’ясувати єдність лексичного і граматичного значень, способи їх вираження, перевантаженість такого засобу вираження граматичного значення, як закінчення, його багатозначність.

Учні повинні дійти висновку, що слова виконують свої лексичні й граматичні функції тільки в реченні, точніше в тексті, де їх індивідуальні та спільні (абстрактні) значення виражають зміст відповідно до мети висловлювання.
Завдання розширити, уточнити таблицю допоможе учням зрозуміти узагальнюючий характер граматичних категорій, співвідносність їх з граматичними значеннями як загального з одиничним. Граматичні значення можуть мати кілька співвідношень. Приклад доповнення таблиці:



У загальноосвітній школі, негуманітарних навчальних закладах вивчення основних понять граматики відбувається практичним шляхом. Важливо, щоб учні збагнули: слова, крім лексичного, мають ще й граматичне значення, яке виражає відношення до інших членів речення, у словах виділяються ознаки, спільні для багатьох інших слів. Узагальнене поняття про граматику як науку та мовний рівень допомагає засвоїти комунікативно спрямовані положення морфології та синтаксису.

1Див.: Деркач П . Короткий словник синонімів української мови. - Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. - С. 168.
2Полюга Л. М. Словник антонімів /За ред. Л.С. Паламарчука. - К.: Рад. школа, 1987.-С. 102.


Методика навчання української мови в чередніх освітніх закладах / Колектив авторів за редакцією М.І.Пентилюк: М.І.Пентилюк, С.О.Караман, О.В.Караман, О.М.Горошкіна, З.П.Бакум, М.М.Барахтян, І.В.Гайдаєнко, А.Г.Галетова, Т.В.Коршун, А.В.Нікітіна, Т.Г.Окуневич, О.М.Решетилова. - К.: Ленвіт, 2004. - С. 201 - 207.





Категорія: Методика мови | Додав: ychitel (30.11.2012)
Переглядів: 15732 | Коментарі: 5 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
Вічне життя
Допомога учням, студентам, учителям...
Для уроків мови і літератури
Методична допомога
Украшения - мой каприз
Copyright MyCorp © 2024 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz