Коли пряма
мова стоїть у середині авторських слів, то перед нею ставиться
двокрапка, а після прямої мови — в залежності від контексту — може
стояти кома, тире або кома і тире.
Коли слова
автора розривають пряму мову, виділену лапками, то між прямою мовою та
словами автора лапки не закриваються і не відкриваються знову після слів
автора.
Коли
пряма мова стоїть перед словами автора, то після неї ставиться кома (або
знак питання, знак оклику, крапки) і тире. Крапка після прямої мови
перед словами автора не ставиться.
Коли пряма
мова вводиться в текст без виділення в окремий абзац, вона береться в
лапки. Після авторських слів перед прямою мовою ставиться двокрапка.
Перше слово прямої мови пишеться з великої літери. Усередині прямої мови
ставляться такі самі розділові знаки, як і в простому реченні.
Переважна більшість текстів, крім авторської мови, тобто слів, що
виражають думки автора, містить і висловлені чи невисловлені думки інших
осіб, або чужу мову.
Складнопідрядні багаточленні речення характеризуються односторонньою змістовою і граматичною залежністю — одні частини пояснюють, інші пояснюються. Серед цих синтаксичних одиниць за структурно-змістовими ознаками виділяються речення, підрядні предикативні частини яких залежать безпосередньо від головної і зв'язуються з нею різними видами граматичного зв'язку, що визначається характером підпорядкування предикативних частин.
Складні багаточленні речення з безсполучниковим зв'язком між предикативними частинами за структурою, інтонаційною та змістовою характеристикою відрізняються від речень сполучникових і мають свої специфічні ознаки.
Частини безсполучникового складного речення можуть відділятися одна від одної комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире. Два знаки — кома і крапка з комою — розділяють компоненти складного речення як засіб його графічного членування. Крапка з комою вживається в ускладнених безсполучникових реченнях з більшою кількістю компонентів, у комбінації з іншими розділовими знаками. Тире і двокрапка — семантизовані пунктуаційні знаки: вони передають відношення причини і наслідку, умови, протиставлення, пояснення, приєднання.
Частина
складних речень одночасно містить ознаки і складносурядних, і
складнопідрядних. Такий перехідний тип синтаксичного зв'язку характерний
для речень, що поєднують підрядні засоби зв'язку між предикативними
частинами і сурядні змістові відношення між ними.
