Література в ширшому розумінні. Коли широко брати поняття літератури, вона обіймає цілість словесних творів на мові якогось народу, всю масу творів, народного слова, письма, пізніше друку, всю масу творів поетичних, історичних, філософських, наукових і т.д., бо все те малює з різних боків духовне життя народу, зріст і історію його ідей в його слові, мові. Так в найширшім розумінні слова література обіймає цілість творів людського слова. Одначе з загальної маси всього написаного або надрукованого не все однаково цінне й важне для вивчення духовного життя народу. В літературі в широкім розумінні є безліч писань дрібних або спеціальних, словом, позбавлених історичної цікавості, стоси сучасної преси, журналів, брошур і маса книжок на найрізнорідйіші теми, — все те, що має практичну ціль. Тому з літератури в найширшім розумінні відводимо в обсяг справжньої літератури тільки літературні твори в найтіснішім розумінні слова.
Літературний твір. Літературні твори обіймають передовсім широке поле поезій. Поема, пісня, дума, мистецька комедія, роман — все те дає нам естетичну насолоду, моральні вказівки тощо, словом, має ідеальні цілі. В поняття ідеалу входять: з теоретичного боку правда, з морального добро, з естетичного краса. Отже, прагнення написати літературний твір містить в собі намагання письменника втілити в своїм творі засади ідеалу: правди, добра та краси. Одначе це ще не все, чим літературний твір відрізняється од нелітературного. Літературний твір мусить відзначатися характером загальності. Чим ширше вибрана тема, чим загальніша ідея твору, тим він більше загальнолюдський, тим він тривкіший. Між літературними творами першу роль відіграє поезія. Вона стоїть в осередку літератури, але не охоплює всієї різнорідності духовного життя народу, не враховує, наскільки останнє відбивається в людськім слові.
Три сили душі беруть участь у справжнім літературнім творі: розум, почування і фантазія. Тому до літературних творів зачисляєм не тільки поетичні твори, але взагалі всі такі твори, створені при допомозі розуму, почування і фантазії, які в якімсь ступені відбивають в собі духовні інтереси суспільства, доби, — які віддають публічну опінію або настрій часу. Висловлюючи прагнення до ідеалу, письменник хоче звичайно передати ці прагнення своїм читачам. Таким чином долучається нова прикмета літературного твору: вольовий елемент.
Значення літератури для нації. Сума літературних творів якогось народу — національна література — найкраще показує нам ідеали та прагнення нації або тих чи інших її верховодячих шарів, груп і станів чи то в якійсь окремій добі, чи в цілім ряді історичних діб національного життя. Література — „це немов денник почувань і думок, пережитих народом на довгім шляху його доісторичного й історичного життя, — наскільки це життя відбилося в творах народного слова, мови, в філософічнім, релігійнім, поетичнім русі...". „Немов денник приватної особи література народу неначе скриває перед нами душу народу, його затаєні думки й почування, котрими він жив протягом віків, показує нам, що думав і почував народ або окремі його шари в той чи інший момент своєї історії, чим жив і кормився духовно, до чого змагав", — влучно з'ясовує значення рідної літератури для народу Архангельський.
Життя нації та її література. Тому що література безпосередньо відбиває внутрішнє життя народу, вона живе й розвивається в тіснім зв'язку з загальними умовами народного життя: історичними подіями, які переживає народ, загальним характером доби, ступенем народної культури, освіти, побутовими окремішностями, різними міжнародними відносинами та впливами, зовнішніми умовами суспільного життя і політичними, економічними та правними відносинами! Життя впливає на літературу, визначає зміст її творів, підказує ідеї, впливає на настрій письменника, словом, залишає своє тавро на змісті літературних творів. Залежна від загального ходу національної історії і суспільного розвитку література підлягає змінам з одного боку, але з другого вона сама дуже впливає на хід історичного життя нації.
Історія літератури. Головним змістом справжньої літератури треба вважати людську думку, що тісно зливається з почуванням. Справжня література — це цілість тих творів сдова, котрі в живих образах і картинах висловлюють усі мистецькі прояви думки-почування якогось народу. Історією літератури назвемо в такім разі науку, що студіює літературні твори в їх генетичній послідовності, досліджує їх мистецькі форми й ідеї. Історія літератури студіює і пояснює факти, вона з'ясовує, як постав якийсь твір, як означився якийсь напрям, наскільки достовірно в літературних творах висловлені настрої доби. Історію літератури нації треба розглядати від найперших початків її як дитинну біографію людини, в котрій тому важні для нас всі малі переживання, що вони вказують на її майбутній розвиток. Життя кожної окремої людини це повторення еволюції того народу, до котрого належить людина. Все пережите предками протягом багатьох віків культури лишається в спадщині грядучим поколінням.
Історія літератури тісно пов'язана з історією і філософією, а головно з філологією. Філологія — це кождочасний національний сполучник історії мови, етнографії й історії літератури. З другого боку, разом з іншими науками про людину історія літератури входить в історію культури як одна з її складових доктрин. Уся історія всесвітньої літератури — це поступове розкриття змісту людського життя. В такім розумінні історія літератури — це частина великої історії духу, котру можна назвати філософією.
Історія української літератури. У 2 книгах: Навч.вид. — Вид. 2-ге, перероб. Кн.1. — Львів: Світ, 1992. - 696 с.
