„Євангеліє". „Апостол". Де б місіонери не проповідували християнську віру, мусили принести з собою поперед усього джерело своєї науки й засоби для відправи богослужінь. Таким головним джерелом було Святе Письмо. Візантія знала два типи Святого Письма: повний, зложений з чотирьох євангелістів, Діянь, Посланій апостолів і Одкровення Івана Богослова — як джерело християнської віри, — й коротший тип, пристосований до потреб богослужіння, так звані недільні Євангелія й Апостол. На Україні стали відомі обидва типи Євангелія й Апостола, хоч останній перейшов правдоподібно зараз по прийнятті християнства тільки в коротшім типі. Повний текст Діянь і Посланій з’явився дещо пізніше.
"Псалтир". З інших книг Святого Письма дуже поширеним був "Псалтир" головно задля своєї високої релігійної поезії, зрозумілої для простих читачів і слухачів. За прикладом Візантії був у нас Псалтир віддавна, аж до XIX ст. шкільним підручником; з нього вивчали напам’ять поодинокі вислови в школі, що їх потім уживали в формі приповідок на різні життєві пригоди. Псалтир читали над мерцем, читанням з нього відганяли хворобу від хворого, з нього ворожили. Відкривали книжку навмання і читали ту псальму, котру знайшли на відкритій сторінці, та зі змісту псальми пробували знайти відповідь на свій сумнів. Цей звичай так поширився, що постали окремі гадательні псалтирі, де під кожною псальмою була замітка, що і в яких обставинах вона радить. Списки такого Гадательного Псалтиря маємо вже з XI ст.
Як поруч звичайних книг Св. Письма були й їх тексти з викладом, так звані толкові, напр. толкові Євангелія, Апостол, Пророцькі книги, так окрім звичайного тексту Псалтиря були у нас швидко поширені тексти Толкового Псалтиря. Цим викладом користувалися головно для цілей протижидівської пропаганди, стараючись доказати хибність жидівської релігії. Доказували, що Псалтир - це жидівська книга, а все-таки говорить про християнство: це доказ, що жидівська релігія хибна. Найдавніші списки Толкового Псалтиря походять з XI—XII ст.
Старозавітні книги. Що стосується інших старозавітних книг Святого Письма, правдоподібно найперше з’явився на Україні Паримійник, складений з поодиноких уривків історичних, повчальних і пророцьких книг Старого Завіту для читань на богослужіннях. Були відомі також поодинокі книги старого завіту, передовсім Мойсеєве П’ятикнижжя або й Восьмикнижжя, коли до п’яти Мойсеєвих книг додавалися три Книги суддів ізраїльських. Поодинокими були чисті тексти Пророцьких книг, частіше толкові: чи то в полемічних цілях проти жидів, чи для з’ясування прообразного характеру Старого Завіту.
Возняк М.Історія української літератури. У 2 книгах: Навч.вид. — Вид. 2-ге, перероб. Кн.1. — Львів: Світ, 1992. - 696 с.
