Межі України. Україна обіймає велику частину східної Європи. На півдні спирається вона об величні гори Кавказу з їх підгір'ям і займає ціле північне узбережжя Чорного моря аж до дельти Дунаю. Звідсіля йде межа України між Прутом і Дністром, від Чернівців через Кімполунг, а далі попри Сигіт, Мукачів, Ужгород і Пряшів. Західна межа покривається менше-більше з лінією горішнього Попраду — Сяну — горішнього Нарева, північна в двох місцях сильно відхиляється від лінії ріки Прип'яті, передовсім сильне відхилення бачимо за Дніпром. Далі охоплює Україна майже в цілості поріччя Десни, цілу Донеччину, середній біг Дону й великі частини басейнів Кубані, Куми й Манича та посувається в своїм культурнім поході на Схід у прикаспійських степах щораз ближче до Каспійського моря.
Сусіди України. На своїх довгих межах сусідує Україна з багатьома народами: в Добруджі з болгарами, турками та греками, далі аж до Густого з румунським народом, звідсіль до Ужгорода з мадярами. Решта південної межі припадає на сусідство зі словаками. Від Бескидів по Білосток межують з українцями поляки, відсіль аж під Новгород-Сіверський найближчий нам долею і недолею з слов'янських народів білоруський народ, а далі на півночі та від сходу великороси. На сході й полудні сусідують з українцями киргизи, грузини, черкеси й татари.
Кількість українців. Україна займає простір 850 тис. квадратних кілометрів з населенням 50 млн. душ, з чого щонайменше 35,5 млн. українців. Та тут треба взяти до уваги, що життя української нації розвивалося серед незвичайно тяжких обставин. Наслідком цього слабі українські елементи лишалися в чужих таборах: московськім, польськім, мадярськім і румунськім. З другого боку згадані народи, маючи в своїх руках адміністраційну машину, фальшували статистичні дані в свою користь. Беручи це до уваги, як також те, що природний приріст у нашого народу великий, кількість 35,5 млн. українців треба підвищити. А дорахувавши до кількості українців на од-ноцільній українській території ще українських колоністів з-над долішньої Волги, Закавказзя, Туркестану, киргизького пограниччя, з-за Байкалу, Зеленого Клину, в Румунії, в північно-американських Злучених Державах, в Канаді, Бразілії й Аргентіні, одержимо справжнє число українців не менше 40 до 41 млн. душ.
Назва. Назва українець, Україна не найстарша. Найдавніша наша назва була просто Русь, а одна людина — русин. Так звалася колиска нашої Батьківщини — Київщина за часів першої Української — Київської держави аж до XII ст. А що Київська держава обіймала не тільки українські племена, але й білоруські та предків сьогоднішніх великоросів, Київська земля полян передала назву Русь не лиш усім іншим українським землям, але й білоруським і землям теперішніх великоросів. Коли Київська держава підупала, в західних українських землях піднялося могутнє Галицько-Волинське князівство, що почало уживати титулу „Мала Русь", щоб показати Києву, що воно уважає себе незгіршим від Київщини.
Тимчасом ті самі причини, що повели за собою упадок Київської держави, пособили народженню Московського князівства, що почало гуртувати під собою північні, московські землі й їх уважало за Русь. Щоб відрізнити московські землі від українських, греки назвали московську Русь — Велика Росія, а всю українську територію — Мала Росія. Це були книжні назви, бо українські люди й далі називали себе просто русинами. Коли ж в XVII ст. Україна дісталася під московське панування, тоді українці, щоб зазначити, що вони є окрема нація від великоросів, котрі називали себе Руссю, покинули прадідні назви: Русь, русин і почали звати себе українцями.
Давня це назва, бо на означення Лівобережної України приходить під 1187 р. в Іпатськім Літописі, а на означення Правобережної України під 1213 р. Зразу Україною називалися тільки пограничні землі, що лежали ближче до половців, а потім до татар. За козаччини ця назва поширила свою територію і з правого, і з лівого боку Дніпра. А що нова українська література пішла саме з козацької України, назва Україна, українець — поширилася не тільки на всі українські землі, що опинилися під московським ярмом, але й на ті землі, котрі увійшли в склад давньої Австро-Угорщини. І як колись Наддністрянщина передала свою назву "Мала Русь" Наддніпрянщині, так сьогодні всі українські землі прийняли назву Україна, українець, український, бо в жилах їх дітей пливе та сама кров, що в українців Київської землі й Києва.
Історія української літератури. У 2 книгах: Навч.вид. — Вид. 2-ге, перероб. Кн.1. — Львів: Світ, 1992. - 696 с.
