У літературній мові звук [е], що стоїть після шиплячих та [й], чергується з [о]. При цьому діють такі закономірності.
1.
Після шиплячих та [й] вимовляємо і пишемо е перед шиплячими та м'якими
приголосними — теперішніми або давніми: увечері, стежечка, баєчка, шести
(у давньоруській мові вимовлялось [ш'ес'т'і], як тепер у російській
— шести), четверо (у давньоруській — [ч'ет'в'еро], як тепер у російській —
четверо). 1. Огняним їжаком, сердито настовбурчивши золоту
щетину (рос. щетина), сідало за снігами сонце. (С.Васильченко.) 2.
Сестра як вийшла за ворота — всі луги й лужечки зацвіли. (А.Малишко.)
3. На вудлищі гнучкім прозора волосінь, та білий поплавець, та заїдний
гачечок,— ото і зброя вся. (М.Рильський.) 2. Після шиплячих та
[й] вимовляємо і пишемо о перед споконвічно твердими нешиплячими:
вечором, (багато) стежок, (багато) байок, шостий (у давньоруській мові
вимовлялось [ш'естъй], пор. сучасне російське — шестой), чотири (у
давньоруській— [ч'етир'і], пор. сучасне російське — четыре), човен (у
давньоруській — [ч'елнъ]). 1. Нас чотири [рос. четыре]
трактористи з бригадиром на чолі [чоло] тільки сіли на машини — так і
крешем по землі. (П.Тичина.) 2. Під скелею блищала у кам'яному жолобку
криничка. (І.Нечуй-Левицький.) 3. І недалеко вже до дня, як сяде осінь жовтокоса на чорногривого коня. (В.Сосюра.) 3. З цих правил є
винятки: жерло, печера, червоний, черга, чекати, чепурний, черствий,
щедрий, щепа (виступає е перед твердими нешиплячими); гайочок, свіжості,
чорнило, чорниці (ягоди), чорніти (виступає о перед шиплячими та
м'якими — теперішніми чи давніми). 1. Південна природа дуже
щедра на всякі міражі. (Ю.Смолич.) 2. Я кожну щепу беріг, щоб не
гнули вітри, щоб морози та сніг не калічили їх. (П.Дорошко). 3. Сіда
Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати.
(Панас Мирний.) 112. Перепишіть, вставляючи пропущені о та е.
1.
Довгі гармати з витягнутими далеко вперед ж..рлами було закрито новими
брезентовими ч..хлами. (В.Собко.) 2. Люди в шлюпці мали ш..стеро весел,
і, хоч звичайно вона ходила під ч..тирма веслами, тепер вони налягли на
всі шість. (М.Трублаїні.) 3. Двоє хлопців, яким прийшла ч..рга,
кинулись у ч..вен і зайняли місця на лаві. (О.Копиленко.) 4. Маяли над
нами метелики, маленькі, ж..вті, голубі, ч..рвоні, сині. (М.Рильський.)
5. Лиш трутень звик солодкі ж..рти соки, бдж..ла ж для меду й серце
віддала. (А.Малишко.) 6. Ми рвемо над дорогою стиглі ч..рниці. (А.Шиян.)
113. Перекладіть на українську мову. Порівняйте вимову й правопис е, о після шиплячих у російській і українській мовах.
1.На
венчиках луговых цветов покачивались смуглые дикие пчелы. (М.Шолохов.) 2. Глаза ее заискрились, и щеки запылали. (А.Чехов.) 3. Река
еще не замерзла, и ее свинцовые волны грустно чернели в однообразных
берегах. (О.Пушкін.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.