Поняття відношень між реченнями усвідомлюється як їхня функціонально-змістова залежність, взаємозумовленість, що виявляється в процесі формування текстової єдності.
Синтаксичний зв'язок, тобто формальні взаємовідношення компонентів синтаксичних одиниць, які виявляють зміcтові зв'язки - синтаксичні відношення - і виражені засобами мови, є вихідним і фундаментальним поняттям синтаксису.
Прості й
складні речення, хоч і виражають певний зміст, у реальному писемному й
усному мовленні є лише елементами для побудови більш складних мовних
утворень, які мають назви одиниці тексту, текст.
Діалог,
тобто розмова двох осіб, і полілог, тобто розмова багатьох осіб, при
відтворенні на письмі мають такі особливості: діалогічна (полілогічна)
мова може записуватися як з виділенням кожної репліки в абзац, так і без
такого виділення.
Коли пряма
мова стоїть у середині авторських слів, то перед нею ставиться
двокрапка, а після прямої мови — в залежності від контексту — може
стояти кома, тире або кома і тире.
Коли слова
автора розривають пряму мову, виділену лапками, то між прямою мовою та
словами автора лапки не закриваються і не відкриваються знову після слів
автора.
Коли
пряма мова стоїть перед словами автора, то після неї ставиться кома (або
знак питання, знак оклику, крапки) і тире. Крапка після прямої мови
перед словами автора не ставиться.
Коли пряма
мова вводиться в текст без виділення в окремий абзац, вона береться в
лапки. Після авторських слів перед прямою мовою ставиться двокрапка.
Перше слово прямої мови пишеться з великої літери. Усередині прямої мови
ставляться такі самі розділові знаки, як і в простому реченні.
Переважна більшість текстів, крім авторської мови, тобто слів, що
виражають думки автора, містить і висловлені чи невисловлені думки інших
осіб, або чужу мову.
