Цитата — дослівне відтворення фрагмента іншого тексту зі збереженням усіх його граматичних та стилістичних особливостей.
Цитати беруться в лапки. Коли цитата оформлюється як пряма мова, тобто супроводжується словами автора, вживаються розділові знаки, як і при прямій мові. Напр.: «Еміль Золя написав колись палку статтю "Що я ненавиджу", яка кінчається так: "А тепер ви знаєте, що я люблю, до чого відчуваю пристрасну любов ще з юних літ "» (М.Рильський); «А ось за тринадцять днів, 17 квітня, повідомлення: "Від Головмистецтва. За постановою Головмистецтва фільм О.Довженка "Земля" знімається з репертуару до видалення кадрів з голою жінкою та пуском трактора"» (Г.Снєгірьов); «І знову беру я до рук лист-заповіт Віри Матушевської: "Пригортаю, цілую і до землі вклоняюся тій великій силі, що держить вас і мусить держати надалі в житті"...» (Г.Снєгірьов).
Коли цитата наводиться не повністю — пропуск позначаємо крапками. Крапки ставляться: 1) перед цитатою, синтаксично не зв'язаною з авторським текстом, щоб показати, що цитата наводиться не з початку речення; 2) в середині цитати, коли пропущено частину тексту; 3) після цитати, коли цитоване речення наводиться не до кінця. Напр.: «А як могли підняти бойовий дух наших бійців такі слова з наказу Ставки Верховного Головного Командування Червоної Армії № 270 від 16 серпня 1941 року: "...Командирів і політпрацівників, які під час бою зривають з себе знаки і дезертирують або здаються в полон ворогу, вважати злісними дезертирами, сім'ї яких підлягають арешту... І якщо такий начальник або частина червоноармійців замість організованого відпору ворогові здадуться в полон — знищувати їх усіма засобами як наземними, так і повітряними, а сім'ї червоноармійців, що здалися, позбавляти державної допомоги..." Цей наказ поклав усю відповідальність за поразки на воїнів, які опинилися в полоні» (газ.); «Базьо і сам побачив, що трохи перебрав мірку, і найшов у тій книжці такі слова: "Кто сей лист при собі має, або часто читає, або з приліжностею слухає, або переписує, той сподобиться ласці божой... В котрім домі той лист находиться, там ані вогонь, ані вода, ані гром, ані ніякая злая річ зашкодити не може"» (В.Стефаник).
Якщо цитата закінчується крапками, крапку після лапок ставимо лише тоді, коли вона не є окремим закінченим реченням.
Цитата починається з малої літери, якщо вона становить підрядне речення, синтаксично зв'язане зі словами автора, або якщо вона наводиться не з початку речення і її взято в лапки. Напр.: «Друга стаття починається з твердження, що "формально в сучасній українській мові дається розріжнити три числі: однину, множину і двоїну"» (М.Жовтобрюх); «Бездумна калька з російської була наслідком роботи, спрямованої на "зближення мов аж до злиття "» (газ.).
Коли ж з цитати починається речення, вона завжди пишеться з великої літери: «Рідше, — пишуть автори далі, — при такій конструкції, де є дієприкметник пасивний на -ний, -тий, може стояти при дієприкметникові родовий відмінок дійової особи з прийменником від» (М.Жовтобрюх).
Коли після цитати йде вказівка на автора або на її джерело, ця вказівка береться в дужки, а крапка ставиться тільки після дужки, яка закриває вказівку.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
