§ 26. Правопис ненаголошених е та и (загальні правила)
1. Написання ненаголошених [е] та [и] перевіряємо наголосом: весна, бо вéсни; далеч, бо далéкий; велич, бо велúкий) непримиренний, бо мир; шести, бо шéстеро.
Але це правило незастосовне до слів, у коренях яких відбувається чергування [е] з [и] (див. § 25). 1. Шелестіли [шéлест, шелéснути], хиталися [хúткість] віти. (В.Сосюра.) 2. Соловейко на калині то затихав [тúхо], то щебетав [щéбет, щебéче]. (Т.Шевченко.) 3. Яке мале у яблука зерно [зéрна], а виростає [вúріс] дерево [дерéва] із нього. (О.Підсуха.) 4. Безмежна далеч [далéкий], неосяжна шир! (Т.Масенко.) 5. Велич [велúкий] не в стражданнях, а в перемозі над ними. (П.Загребельний.) 6. Під веселкою [вéсело] у голубіні голуби летять [лет]. (В.Лучук.) 2. Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук випадає: серпень, бо серпня; палець, бо пальця; шевця, бо швець; справедливий, бо правда.
Але треба мати на увазі, що в кількох дієслівних коренях випадає ненаголошений [и], а саме: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву. 1. Веселе сонечко [сонце] ховалось в веселих хмарах весняних. (Т.Шевченко.) 2. Запливає вересень [вересня] у затоку жовтня. (Б.Олійник.) 3. Колихає жита вітерець [вітру] над Дніпром. (П. Тичина.) 4. Схололі в хмарах крапельки [крапля] води перлинами котилися в сади. (М.Бажан.) 5. З тихим плескотом на берег рине хвилечка [хвилька] перлиста. (Леся Українка.) 6. Часом я засинав [виняток] ще до вечері. (О.Довженко.) 3. Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук чергується з [і]: осені, бо осінь; каменя, бо камінь; летіти, бо літати; гребенястий, бо гребінь; скатерть, бо скатірка (див. § 29, пп. 1,2).
Але це правило незастосовне до слів дитина — діти, сидіти — сідати, звисати — звіситися і злипатися — зліпитися, у яких [і] чергується з [и]. 1. Сонечко встало, прокинулось ясне, грає вогнем, променіє [промінь]. (Леся Українка.) 2. Шумлять дуби в степу широкім, моя тут юність протекла [протікати]. (Л.Забашта.) 3. Пахне гіркотою осені [осінь]. (Ю.Яновський.) 4. Було тихо, ніжно струменіло [струмінь] на землю місячне проміння. (Ю.Збанацький.) 5. Бринить колискова, дзвенить [дзвінко] колискова, то тиха й задумлива матері [матір] мова. (Л.Первомайський.) 4. Пишемо е в сполученнях -ере-, -еле-: перейти, передгір'я, береза, пелехатий, пелена. Але на межі кореня й суфікса може бути також сполучення -ери-, -ели-: перина (пер+ина), меливо (мел+иво), великий (вел+икий). 1. Придорожня береза вже гойдала на плакучих гілках зелений димок брості. (М.Стельмах.) 2. Зустрілись ми серед гаю, де зі скелі б'є джерело. (І.Вирган.) 3. Край берега у затишку прив'язані човни. (Л.Глібов.) 4. По Дніпру біліють вередливі піскуваті мілини. (І.Нечуй-Левицький.) 5. Полум'я билось у вітрі величезним [великий] червоним птахом. (О.Гончар.) 5. Пишемо и у відкритих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, бриньчати (хоч бренькати), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти, тривати, тривога, глитати, тривожити. 1. Звідкілясь вихопився тривожним поривом свіжий вітрець. (О.Донченко.) 2. Розгримілися громи — і земля під пшеницями задрижала. (Марко Черемшина.) 3. Чули ви, як напровесні рано жайворонкова пісня бриніла (Леся Українка.) 4. Бринить, немов струна, в моїй душі чекання. (Д.Павличко.) 5. Виходить дівчина із хати води в криниці набирати. (А.Малишко.) 6. У деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и ніяких не перевіряється: апельсин, бензин, бетон, декада, делегат, демократія, колектив, левада, легенда, леміш, математика, медаль, пенал, ремонт, рецепт, тепер, тремтіти, чекати; директор, диригент, кишеня, лимон, минуле, пиріг, шинель і т. д. Написання таких слів треба запам'ятати. 1. Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. (О.Довженко.) 2. Зубами чорними зубил рубають ромби брил, бетон громадять в кучугури. (М.Бажан.) 3. Диригент змахнув паличкою. У музикантів надулись щоки. (О.Донченко.) 4. Зорі тремтять в нічній прохолоді. (М.Коцюбинський.) 5. Ось апельсини, лимони в підвалі, жовті, пахучі. (А.Тесленко.) 7. Про розрізнення е та и в закінченнях дієслів див. §§ 69 — 70. 82. У ліву колонку випишіть слова з вставленою буквою и, у праву — з вставленою буквою е.
Ключ. Підкресліть у кожному слові другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів Ю. Фучика. 83. Перепишіть, вставляючи пропущені букви е та и.
I. 1. А з..мля л..жить м..дова, а поля пожаті мріють, на городах достиг..ють гарбузи з..леноребрі. (М.Рильський.) 2. Бр..нять, як море, зорані лани, (Д.Павличко.) 3. Он зірка в небі прол..тіла, погасла зірка в в..шині. (В.Сосюра.) 4. Кр..ло зорі рум'янить тучі у голубій дал..ч..ні. (В.Сосюра.) 5. Ум..раючий промінь сонця падає на б..резу, кр..вавить білу кору. (А.Шиян.) 6. Т..че вода в синє море, та не в..тікає. (Т.Шевченко.) 7. З темного моря білява хвил..чка до побережного кам..ня горнеться. (Леся Українка.) 8. Часом то за мрію річки кр..ваві люди прол..вають. (Леся Українка.)
II. 1. Люди д..вуються, що я в..села. 2. Квіток було назр..ваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками в..л..чаємось. 3. Помалу усе панночка на свій лад п..р..вернула. 4. Прийду було її вб..рати, то вже якої наруги я од неї не нат..рплюся! 5. Вона м..не й щ..пає, і штирхає, і гр..бінцем м..не скородить, і водою зл..ває. 6. Л..жу та все собі думаю: «Таке молоде, а таке нем..лосердне, Господи!» 7. Увеч..рі, см..рком уже, в..ртаються з панщини люди потомлені. 8. Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи. (Марко Вовчок. "Інститутка".)
84. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис е та и в російській і українській мовах.
1. Листва на березах была еще почти вся зеленая. (І.Тургенєв.) 2. Вода заблестела, как расплавленный металл. (В.Шишков.) 3. Степь, чем далее, тем становилась прекраснее. (М.Гоголь.) 4. Но вот передовые облака уже начинают закрывать солнце. (Л.Толстой.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.