Значущі частини слова — префікс, корінь, суфікс, закінчення (див. § 4) — нерідко пишуться за різними правилами.
1. У написанні префіксів дотримуємося виключно морфологічного принципу: [роскутий] розкутий, [рожжувати] розжувати, [рошшук] розшук, [росада] розсада.
Виняток становить лише префікс з-, який у певних випадках відповідно до звучання позначається буквою с (див. § 10, п. 2): Тхнути, але спихнути; здерти, але стерти; проте: [ссипати] зсипати, [шшити] зшити, [жжати] зжати.
2. У написанні ж коренів і суфіксів поряд з морфологічним принципом досить поширений і фонетичний: варязький (варяг + ський), козацтво (козак + ство), піщаний (піск + аний), кріпаччина (кріпацьк + ина), пісний (піст + ний), гарячий (хоч горіти).
3. Правопис закінчень у кожної частини мови — іменників прикметників, числівників, займенників і дієслів — має свої особливості. 126. Запишіть слова у дві колонки залежно від того, за яким принципом написано виділену частину слава: 1) за морфологічним; 2) за фонетичним.