В українській мові 6 голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Позначаються вони 10 буквами: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї.
Голосні звуки утворюються внаслідок дрижання голосових зв'язок. Ротова порожнина при цьому служить резонатором, форма якого залежить від положення язика.
Якщо язик відтягнутий до заднього піднебіння і вниз, звучить [а], підіймається трохи вище — [о], ще вище — [у]. Коли ж язик посунений до переднього піднебіння і вниз, утворюється [е], вище — [и], ще вище — [і].
Отже, голосні так межують один з одним; [а] — [о] — [у]; [е] — [и] — [і].
1. Голосні під наголосом вимовляються завжди чітко: велúкий — вéлич, зелéний — зéлень, дивúтися — дúвиться, голýбка — гóлуб. Чітко вимовляються голосні також у кінці слова: зелене, поле, щебече, гляньте, випише, випиши, розмовляючи.
2. В інших випадках голосні, які творяться поряд, можуть сплутуватися, а саме: а) [е] з [и]: [веисна], [зиема]; б) [и] з [і]: [к’іслий] замість [кислий], [потим] замість [пот´ім]; в) [о] з [а]: [пагон] замість [погон]; г) [о] з [у]: [коужух], [зоузул´а]. 79. Прочитайте вголос попарно слова, перевірте себе, чи ви не сплутуєте голосних звуків.
80. Як зміниться зміст висловлювань, якщо замість виділених букв прочитати відповідно а, і, у, тобто так, як ці слова вимовляються в деяких місцевостях?
1. Це дерево треба полити. 2. Купи мені скрипку. 3. Землю колись орали сохою.
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
