Апостроф ставиться лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі] (див. § З, п. 4), а попередній приголосний вимовляється твердо, пор.: [вйаз] в'яз і [с'в'ато] свято, [зйава] з'ява і [з'аблик]зяблик.
1. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф, якщо ці губні стоять:
а) на початку кореня: в'язка, зв'язати; в'юн, зв'юнитися; п'ять, вп'ятьох; м'який, розм'якнути; б) після голосного: здоров'я, риб'ячий, солов'ї, солов'єм; в) після р: черв'як, сурм'яний, арф'яр.
В інших випадках після губних апостроф не ставиться: свято, цвях, тьмяний, мавпячий, морквяний.
І. Шануйте відвагу і пам'ять святу бійців, що кайдани порвали. (М.Нагнибіда). 2. Любить свій край — це значить все любити, у чім його святе ім'я живе. (В.Сосюра.) 3. Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь в горбатих м'язах руки чоловіка. (М.Бажан.) 4. Ми сп'яніли [п'яний] від духмяного подиху поля. (Ю.Збанацький.) 5. Зорі сплять на холодних, морозами зв'ялених [в'ялити] травах. (Л.Первомайський.) 6. Не зів'януть квітки, не погаснуть огні, шле привіт нам весна солов'їна. (В.Сосюра.) 7. Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку [в'язати] з землею, як тут. (М.Коцюбинський.) 8. М'яка, з торф'яною кришкою земля пружинила під колесами. (М.Стельмах.)
2. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після р, якщо далі у вимові чується звук [й]: [бурйан] бур'ян, [суз'ірйа] сузір'я, [карйер] кар'єр, [мат'ірйу] матір'ю, але: [бур'ак] буряк, [зор'а] зоря, [гар'ачий] гарячий. 1. Без людської праці вся земля від краю до краю заросла б бур'янами [-рйа-]. (О.Донченко.) 2. Вела дорога на узгір'я [-рйа-] знань. (Л.Дмитерко.) 3. Над ставом по взгір'ю [-рйу-] — темний сад. (А.Головко). 4. Сизий димок виривається з чорного димаря [-р'а] і кучеряво [-р'а-] розвивається в прозорчатому повітрі. (Панас Мирний.) 5. Нема там добра, де порядку [-р'а-] нема. (Народна творчість.)
3. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів, які кінчаються на приголосний (від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-): від'ємний, під'юдити, роз'єднати, без'ядерний, з'їзд, між'ярусний, перед'ювілейний.
1. Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від'їжджає. (Л.Костенко.) 2. В тишу труда обернено битв роз'ярений грім. (А.Малишко.) 3. Кілька разів кінні роз'їзди противника з'являлися на виднокрузі. (О.Гончар.) 4. І океанів тих немає, щоб вірні роз'єднать серця. (М.Рильський.) Та це ж просто...
Допитливий. Коли після губних, р або після префікса, що кінчається на приголосний, чуєш звукосполучення [йа], [йу], [йе], [йі] — став перед буквами я, ю, є, ї апостроф.
Кмітливий. Ая на вживання апострофа після губних склав собі таку схему: (з)в'я, ов'я, рв'я. але свя, де в — будь-який губний, (з) — префікс, о — будь-який голосний, с — будь-який приголосний, що не належить до префікса.
56. Запишіть слова в дві колонки: 1) ті, у які вставили апостроф; 2) ті, які пишуться без апострофа.
Ключ.З останніх букв прочитаєте назви віршів: 1) В. Сосюри; 2) М. Рильського.
57. Перепишіть, вставляючи, де треба, апостроф.
І. 1. Всі квіти зберу у дніпрових гаях, зв..яжу у вінки і букети. (М.Нагнибіда.) 2. Чорнолісся п..янко духм..янить доспілою суницею. (М.Стельмах.) 3. Як гарно дихається — п..єш повітр..я, мов тепле молоко. (М.Коцюбинський.) 4. Бджоли сонячним дощем падають на медв..яний лан. (М.Стельмах.) 5. Ластівки щебечуть попід стріхою, білим пір..ям гнізда перев..ють. (А.Малишко.) 6. Цвіли бузки? То солов.ї цвіли сузір..ям грон, пахучим синім димом. (Є.Гуцало.) 7. Застоялись у високім бур..яні густі пахощі прив..яленого сонцем полину. (О.Гончар.) 8. Чується подих тропічної тьм..яної, п..яної ночі. (М.Рильський.) 9. Ой, зв..язала дівчинонька рутв..яний вінок, закрасила голівоньку, пішла у танок. (І.Манжура.)
II. 1. Старий Дніпро замигтів у його пам..яті своїм вічним св..ятковим простором. (О.Довженко.) 2. Лиш по пам..яті в людині впізнає Людину світ. (Б.Олійник.) 3. Коли черв..як торкнувся плоду, той плід зривається з гіллі. (О.Підсуха.) 4. Як не б..юсь я з годинами люто, час мене переможе в бою. (В.Сосюра.) 5. Восени розумнішою стає людина і ще м..якшим — трави прим..ятої шовк. (М.Рильський.) 6. Поезія — це св..ято, як любов. (Л.Костенко.) 7. Сприймати світ всер..йоз — твоя повинність. (І.Драч.) 8. Кам..яну голову хоч об мур товчи — не пом..якшає. (Григорій Тютюнник.) 9. У всякому подвір.ї своє повір..я. (Народна творчість.)
58. Перекладіть на українську мову. Які знаки вживаються в російській мові там, де в українській стоїть апостроф?
1 В мягком воздухе разлит осенний запах, подобный запаху вина. (І.Тургенєв.) 2. О прибрежные камни равномерно и глухо бьет волна. (Максим Горький.) 3. Дубровский объезжал однажды малое свое имение. (О. Пушкін.) 4. Вместо девяти часов утра ми выехали в два. (І. Тургенєв) 5. Дети стали большие — им надо серьезно учиться. (Л. Толстой.)
ЮЩУК І. П. Практикум з правопису української мови.— 4-те вид.— К.: Освіта, 2000.— 254 с.
