Складні багаточленні речення з безсполучниковим зв'язком між предикативними частинами за структурою, інтонаційною та змістовою характеристикою відрізняються від речень сполучникових і мають свої специфічні ознаки. Вони полягають не тільки в тому, що між предикативними частинами їх відсутні сполучники і сполучні слова як один із важливих і суттєвих елементів структури складного речення. Крім цього, в безсполучникових реченнях синтаксичні відношення між предикативними одиницями чи групами їх можуть бути лише подібними, але не тотожними відношенням у складносурядних чи складнопідрядних реченнях, де обов'язковим елементом зв'язку предикативних частин є сполучники чи сполучні слова, які конкретизують значною мірою ці відношення і роблять їх більш однозначними, що далеко не завжди спостерігається в безсполучникових реченнях. При відсутності сполучного елемента ці відношення іноді можуть бути виражені чітко й однозначно, але часто вони розмиті, недиференційовані, і тому такі речення можуть зіставлятися не з одним типом складносурядного чи складнопідрядного речення, а з кількома (за умови, що ці зіставлення взагалі можливі). Проілюструємо це прикладами: «Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева» (Л.Тендюк). Тут п'ять предикативних одиниць, частина яких з'єднана безсполучниковим зв'язком, інша — сполучником і. Інтонація однотипна практично між усіма частинами, це інтонація переліку, однорідності й однорядності; відношення між безсполучниковими предикативними частинами подібні до відношень сурядності, де легко може бути використаний єднальний сполучник і. Варіанти відношень тут відсутні. Але ось інший приклад: «Упаде промінь сонця на траву — спалахне трава смарагдом і перлами, заблищить роса всіма кольорами веселки» (журн.).
Тут три предикативні частини. Між першою та другою можуть бути відношення і часові, і умовні, і наслідкові, і способу дії пор.: Коли упаде промінь сонця на траву, спалахне трава смарагдом і перлами...; Якщо упаде промінь сонця на траву, спалахне трава...; Упаде промінь сонця на траву, так що спалахне трава...; Упаде промінь сонця на траву так, що спалахне трава... А між другою і третьою предикативними частинами можуть виявлятися або ж відношення сурядності (...спалахне трава смарагдом і перлами, і заблищить роса всіма кольорами веселки), або ж підрядності, зокрема причиновості, що більш вірогідно: ...спалахне трава смарагдом і перлами, бо заблищить роса всіма кольорами веселки. Отже, в наведеному прикладі можливі всі названі варіанти смислових і граматичних відношень, які можуть лише певною мірою диференціюватися розділовим знаком (комою чи тире).
І нарешті, треба відзначити, що деякі види безсполучникових речень взагалі не мають синонімів серед речень сполучникових і не можуть зіставлятися з ними, відрізняючись специфікою значень і смислових відношень, напр.: «Он глянь: //у тім раї, що ти покидаєш, латану свитину з каліки знімають...» (Т. Шевченко); «Картина була велична — //аж важко було повірити, що це Полісся, а не Карпати» (В.Шевчук). Між першою та другою предикативною частиною обох наведених вище речень не можна поставити сполучник, не можна провести синонімічні паралелі названих безсполучникових речень з тим чи іншим видом сполучникових. Ці безсполучникові речення — самі по собі, що є одним із доказів своєрідності, оригінальності безсполучникових речень, права бути самостійним типом серед синтаксичних одиниць, який потребує уважного дослідження та поглибленого наукового вивчення.
Серед безсполучникових також розрізняються два структурні типи. Багаточлени, предикативні частини яких поєднуються однотипно, тотожні інтонаційно, розмежовуються тими самими розділовими знаками та є незамкнутими структурами з усіма ознаками такого типу багаточленних речень, — являють собою (як і відповідні їм за цими характеристиками сполучникові) перший тип. Умови і потреби їх уживання близькі до умов і потреб складносурядних речень першого типу, про які йшлося вище, напр.: «Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста» (В.Симоненко); «Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука» (Г.Тютюнник).
Другий тип складних безсполучникових багаточленних речень також характеризується своїми специфічними ознаками: наявністю різних видів інтонації між предикативними частинами, неоднаковим ступенем смислових стосунків, зв'язності (слабшої чи сильнішої) між предикативними синтаксичними одиницями його, можливістю поєднання в такому багаточленному реченні замкнутих і незамкнутих структур, напр.: «Палаючі степи, палаючі на планеті міста, тривожно-багрове небо над нами — може, все це видно навіть жителям інших планет?» (О.Гончар); «Оглянувся — довкруг широке поле, у небі — вже в зеніті — великий, повний місяць» (В.Шевчук).
Речення з різнотипним синтаксичним зв'язком між предикативними частинами як у багаточленних складносурядних реченнях, так і в безсполучникових мають свої комунікативні та граматичні переваги порівняно з іншими синтаксичними структурами, своє призначення, свої функції в мовному інформаційному потоці. Вони, часто поєднуючи в одному реченні сурядний і безсполучниковий зв'язок, дають змогу при характеристиці якогось явища чи при повідомленні певного факту, описі події тощо, зберігаючи єдність і цілісність інформації (для чого потрібне саме одне складне речення, а не декілька простих), легко виділити головну думку і другорядну, звернути увагу на суттєве і допоміжне, уточнююче, підкреслити об'єктивні дані та свої, авторські, суб'єктивні міркування, зауваження. У вирі мовленнєвих варіацій без таких речень не обійтися, напр.: «Я, звичайно, міг би вчителювати у своєму селі, але туди не втовпишся: стоїть воно над большаком, до обласного центру двадцять кілометрів, кругом ліси, луки, річка — з таких сіл прислані вчителі не тікають, а залишаються назавжди, навіть молодь» (Г.Тютюнник); «В залитій сонцем далечі, аж у самому небі виблискували хрести та бані храмів, довкруг над кручами стояли вежі та заборола города, по схилах купками ліпилися церкви й двори, а ген внизу над річкою, також за валом з вежами, лежав Поділ» (В.Шевчук); «На головній вулиці, над аркою, зайнялася велика червона зоря; слідом за нею спалахнули електричні ліхтарі по всіх вулицях, за ними бризнуло й розлилося золотавим сяйвом світло по хатах — і в тій хвилині все село Літки заіскрилося веселими привітними огнями» (Я.Качура); «Київ був повен лагідного сяйва. Воно лилося згори, із спокійного осіннього неба, високо знесеного над київськими горами, знизу піднімалося йому навстріч сяйво зелене, а між зеленим і високоголубим тихо плавало золото соборів, легко лягала поміж ними перша пожовклість листя, і неначе в душу вхлюпувалося оте м'яке світіння, і відчувалося, що, входячи в цей город, мовби стаєш безсмертним» (П. Загребельний).
