В основі українського письма лежить алфавіт, або абетка, азбука, тобто розташовані в певному порядку графічні знаки — літери, якими користуються на письмі.
Назви «алфавіт», «азбука», «абетка» складені з назв перших двох літер; алфавіт — з грецьких літер «альфа» і «віта»; азбука — з давньоруських «аз» і «буки», а абетка — з українських «а» і «бе».
Сучасний український алфавіт — це видозмінена давня слов'янська азбука, яка називалася кирилицею. Таку назву вона дістала за ім'ям одного з грецьких місіонерів, братів Кирила і Мефодія, які склали азбуку для слов'ян і переклали грецькі богослужбові книги на слов'янську мову. Кирилиця лягла в основу болгарського, давньоруського та сербського письма. Інші ж слов'яни (поляки, чехи, словаки) використовують латиницю.
У Київській Русі ця азбука особливо поширилася після офіційного прийняття християнства у 988 р. Кириличний алфавіт складався з 43 літер, вони мали словесні назви, перші букви яких вказували на звук, що позначається буквою.
Кирилиця
За тисячолітнє існування у нас кирилиці в український алфавіт уведено всього лише дві літери — й, ї.
Буква ї, хоч і відома з літописних пам'яток давніх часів на позначення звука [і], в сучасному алфавітному значенні вживається з кінця XIX ст. Літери я, ю — це графічно видозмінені букви Ѧ і Ѭ, тому їх не вважають новими літерами.
У зв'язку з тим, що в кириличній азбуці було вісім грецьких літер, які не відповідали звуковому складові української мови, необхідність у них відпала і їх було вилучено з алфавіту. Це літери ѡ (омега), ѯ (ксі), ѱ (псі), Ө (фіта), ƴ (іжиця). Літери ʓ (земля) і ʂ (зело) передавали один звук, тому залишилася тільки одна літера. Зайвими в українській графіці виявилися літери ъ (єр) і ъI (єри).
Пізніше замість цих довгих назв літер були прийняті сучасні — короткі назви «а», «бе», «ве», «ге», «де» і т. д., які лише вказують на відповідний цій назві звук. Такий спосіб називання літер запозичений у римлян, які, взявши алфавіт у греків, зрозуміли трудність читання при довгих назвах букв.
Сучасний український алфавіт складається з 33 літер.
Алфавітний порядок та його засвоєння відіграє важливу роль у культурному житті людства. Його роль організуюча. Звичайно, послідовність розміщення літер в алфавіті умовна, вона запозичена з найдавніших алфавітів, які до нас дійшли, хоч відомі деякі гіпотези вчених, пов'язані, наприклад, з космічним баченням походження людства, з різними світоглядними концепціями тощо. Проте алфавіт треба знати з абсолютною точністю передусім як засіб довідки, оскільки всі словники укладаються за алфавітним принципом, строго за алфавітом створюють картотеки, різні списки осіб. Алфавіт використовують і як засіб обліку, коли поряд із цифровою нумерацією користуються літерами. При цьому значення літери відповідає її алфавітному порядкові: літера А (а) має значення «перший», літера Б (б) — «другий» і т. д.
Нормами орфоепії передбачене правильне називання літер у складі абревіатур, які набули великого поширення в сучасній українській мові: МЗС (ем-зе-ес), ХДПУ(ха-де-пе-у), УРП (у-ер-пе) і т. д. Отже, у цьому випадку алфавіт є засобом буквеного читання.
Як засіб зв'язку використовують старі кириличні назви букв у морській сигналізації. Кожен з 26 прапорів означає букву, названу кирилично (аз, буки, віди...).
Зрештою треба знати й латинський алфавіт, який, крім зазначених функцій, виконує в українському письмі роль наукових символів, наприклад, у математичній мові, хімічній, використовується для різних науково-технічних скорочень (Н20, СО2, b3, d3; трикутник АВС; s-подібна кривизна і т. п.).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
