Граматичне значення словосполучення виявляється в синтаксичних відношеннях між його компонентами при врахуванні характеру лексем головного й залежного слова. Виділяються кілька типів граматичних значень словосполучень:
1. Атрибутивні (означальні) відношення встановлюються між компонентами зі значенням предмета та його ознаки, наприклад: політичні аутсайдери, короткокрилий птах, перша процитована поезія, моє покоління, плоди дубів, збірка поета, пляж Матвіївської затоки, чоловічок з відстовбурченими вухами, хлопець у джинсах, гуска з яблуками, вигляд водолаза у скафандрі, проба сметани, блакить неба, м'ясо дичини. Залежне слово з атрибутивною семантикою в реченні виступає означенням.
Атрибутивні відношення конкретизуються в словосполученні різними відтінками, які залежать від семантики компонентів. Ці відтінки становлять семантичну структуру словосполучення.
2. Об'єктні відношення встановлюються між компонентами словосполучення зі значенням дії (або ознаки) й назви предметів, на які переходить дія (або ознака), наприклад: списати аркуш, уникнути відповіді, зателефонувати приятелеві, хотіти відвертості, уточнити подробиці, навчати дітей, володіти інтонаціями, їсти виделкою й ножем, мислити категоріями, сказати про рукопис, згадати про Ніццу, думати про загадкову особу, слухати по радіо, пересівати на сито, схожий на старого кавалериста. Залежне слово з об'єктною семантикою в реченні виступає додатком.
3. Обставинні відношення встановлюються між компонентами словосполучення зі значенням дії (або ознаки) та обставини, що характеризує саму дію (або ознаку), наприклад: різко повернутися, нарешті прибути, жити по-людському, шугнути високо вгору, купити на ярмарку, бачити на власні очі, розпластатися на піску, опинитися поміж Сциллою і Харибдою, розкинутися обабіч шляху. Слово з обставинною семантикою в реченні виконує роль члена речення обставини.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
