Речення класифікуються за будовою й типами синтаксичних зв'язків на прості і складні: «Наближалась весна» (М.Хвильовий); «Навально сунула чорною хмарою німецька орда, і не було чим зупинити» (А.Головко). Прості розподіляються на неускладнені й ускладнені: «А потім раптово впали сніги» (О.Гончар); «Я вчув Бояна спів із давнини у перший день, у першу мить війни» (П.Воронько). Складні речення поділяються на сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і безсполучникові: «Весна бажаная прийшла, і з нив веселими струмками Вода цілюща потекла» (С.Черкасенко); «Цього року старожили не бачили різдвяних зір, бо небо стояло в сірій сорочці будня» (М.Хвильовий); «Дзвенять затьмарені трамваї, хриплять розпачливо гудки» (Ю.Клен). Окремо виділяються багатокомпонентні складні речення з різними типами зв'язків (складні синтаксичні конструкції): «Вже сонце сховалося за обрієм, почало вечоріти, як зібралася вся козацька сила в одне місце» (А. Чайковський). За головними членами речення класифікуються на двоскладні та односкладні: «Добирався Баглай до міста на попутних» (О.Гончар); «Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять» (Л.Костенко). Односкладні речення поділяються на означено-особові: «Розплети задуму на полотнах сонця» (М.Хвильовий), неозначено-особові: «Женуть селян у колективи, збирають по повітах продналог» (Ю. Клен), узагальнено-особові: «Не дрімай! Бери кайло — Довбай!» (С. Черкасенко), безособові: «Не спалось Онисьці» (Є.Гуцало), інфінітивні: «З б р о ж е к. Як мені розуміти пана патрона?» (М. Куліш), номінативні: «Весна» (О.Кобилянська).
Другорядні члени сприяють поділу речень на непоширені і поширені: «Ми летимо» (М.Вінграновський); «Дмитро рвався відчинити двері» (А.Чайковський).
Наявність усіх членів речення або пропуск їх у мовному потоці дає змогу класифікувати речення на повні і неповні: «Почалася нова смуга в Єльчиному житті» (О. Гончар); «Ми його спитали, чи ловлять у селі рибу. — Ловлять, — охоче відказав хлопчина. — В Стиру й на озері. — А Стир далеко? — Та чому ж далеко? Близько» (Є. Гуцало). Окремо виділяються слова-речення: «З а р е м б с ь к и й. Тут живуть... Ґраси? — Ґраса. Так. Прошу... — З а р е м б с ь к и й. Скільки платите за цю кімнату панові Зброжеку? — Ґраса. Двадцять злотих. — З а р е м б с ь к и й . Так. Від завтра платитимете безпосередньо мені. Ви за цей місяць уже заплатили комірне? — Ґраса. Ні. Ще ні» (М. Куліш).
За модальністю речення поділяються на розповідні: «І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота» (Біблія), питальні: «Хто по-справжньому піклується підготовкою відповідних спеціалістів?» (О. Гончар), спонукальні: «М о к і й. Поможіть хоч ви! Сам уже не можу, хіба не бачите?..» (М. Куліш), умовні: «Палкими блискавицями, мечами Хотіла б я вас виховать, слова!» (Леся Українка), бажальні: «Якби мої думи німії та піснею стали без слова» (Леся Українка), переповідні: «На нас ображаються, на письменницьку зухвалість пишуть скарги, що ми, мовляв, часто-густо вторгаємося не в свої сфери» (О.Гончар), гіпотетичні: «Не всяка хмара з громом, а хоч і з громом, то, може, й не гряне, хоч і гряне, то не по нас, а як по нас, то, може, тільки опалить, а не вб'є» (нар. творчість).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
