МОРФОЛОГІЯ
Неозначена форма дієслова
Неозначена форма дієслова, або інфінітив, — це вихідна форма дієслівної парадигми. Вона називає дію, процес, не виражаючи їхнього відношення до особи, числа, часу й способу: робити, чекати, носити, спати. Для неозначеної форми дієслова характерні загальнодієслівні категорії перехідності — неперехідності, виду й стану: стояти — стати, укривати — укрити, умивати — умиватися, побороти — поборотися.
У реченні інфінітив може виступати у функції різних його членів, найчастіше — входить до складу простого і дієслівного складеного присудка. Напр.: «Нинішній фестиваль буде проходити під девізом "Світ совісті і милосердя"» (газ.); «Улисті лікар пропонував відмовитись від примусового характеру лікувально-профілактичних заходів» (газ.).
У формі інфінітива виступають усі дієслова сучасної української літературної мови. Твориться неозначена форма за допомогою суфіксів -ти (-ть). У публіцистичному, науковому та діловому стилях уживається неозначена форма дієслова з суфіксом -ти, в художньому та розмовному стилях поряд із формами, що мають суфікси -ти, зрідка вживаються інфінітиви зі скороченим варіантом суфікса -ть.
Між коренями, що закінчуються на приголосний, й інфінітивним суфіксом -ти можуть бути інші суфікси: -ну-, -ува- (-юва-), -а-, -и-, -і- (-ї-): стук-ну-ти, мандр-ува-ти, гост-юва-ти, чит-ати, бач-и-ти, ум-і-ти, до-ї-ти. Ті корені, що закінчуються на передньоязикові приголосні д, т (вед-у, плет-у), ще на праслов'янському ґрунті зазнали внаслідок дисиміляції звукових змін (вед-у — вед-ти — вес-ти, плет-у — плет-ти — плес-ти). У сучасній українській мові це явище збереглося лише в небагатьох дієсловах: брести, їсти, класти, мести, прясти, розповісти, сісти, упасти.
Неозначена форма дієслова може використовуватися для вираження способу, вносячи в текст експресивне забарвлення. Вона вживається для посилення наказу, передачі необхідності дії, неминучості її: «Працювати на злагоду!» (газ.).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
|