Однорідними називаються означення, які, перелічуючи споріднені ознаки, однаково відносяться до того самого пояснюваного слова і мають з ним безпосередній зв'язок. Однорідні означення пов'язуються одне з одним сполучниками сурядності, інтонацією переліку, єднальними паузами. Якщо озчення пов'язані між собою сполучниками, вони завжди однорідні: «А з поля йшла, струмка і тонковида, ще несвідома чарівничих зваб, богиня квітів, юная Хлорида, у жовтому віночку із кульбаб...» (Л.Костенко); «Запашна, співуча, гнучка і милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — рідна мова...» (О. Гончар).
Однорідні означення: а) характеризують предмет з одного боку (при переліку різновидів чогось): «Сиві, рожеві, блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти, стрімких димарів» (М.Рильський); «Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина» (Л.Костенко); б) вказують на різні споріднені ознаки (позитивні або негативні риси, розміри предмета тощо), часто одного узагальненого характеру: «Я люблю тебе, друже, за те... за волосся твоє золоте, за чоло молоде і одкрите, я люблю тебе, друже, за те...» (В.Сосюра); «Збирають світлі, золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли» (М.Рильський); в) посилюють, уточнюють або пояснюють одне одного: «Всі звели очі в дивні вигляди на Дніпро, на небо, то ніби помальоване чудовими кольорами на заході, то сизе, аж чорне за горою Царського садка» (І. Нечуй-Левицький).
Однорідними є також художні означення (епітети): «Пекучий день, лісів солодка млява, смага стежок, сонливиці левад, іде гроза дзвінка і кучерява, садам замлілі руки цілувать» (Л. Костенко); «Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень» (М.Стельмах); «Гасне зірка найясніша, ангел ангела втіша... То — жіноча, найніжніша, найчарівніша душа» (П. Грабовський).
Неоднорідними називаються такі означення, які характеризують предмет з різних боків. Кожне попереднє з неоднорідних означень стосується всього подальшого словосполучення, а не безпосередньо означуваного (пояснюваного) слова. Неоднорідні означення найчастіше стоять перед означуваним словом, але можуть бути й після нього; неоднорідними є також означення, одне з яких виражене займенником, а друге — прикметником або дієприкметником, оскільки займенник відноситься до всього словосполучення. Неоднорідні означення виражаються, як правило, сполученням якісного і відносного, якісного і присвійного прикметників. Характеризуючи предмет з різних боків, неоднорідні означення можуть стати однорідними, коли вживаються для опису зовнішності, інтер'єру, позитивної або негативної оцінки тощо: «Сонце вдаршо з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори. Широка зелена Оболонь і Поділ укрились тінню і потемнішали. Виразніше виступили високі смужки кимських гір під ясним чистим небом, обсипані збоку червонястим промінням. Вигляд став якийсь фантастичний... Київські сизі гори стали фіолетові... Ліс чорнів широкою смугою на горяному правому березі Дніпра. Вишгород розкинувсь по широкому невисокому шпилі... Весь вишгородський широкий шпиль був ніби помережаний смугами розкішних зелених городів. На сукупних, скрізь одгороджених тинами городах зеленіла розкішна соковита бутина та бадилля кукурудзи. Коло хатів у садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші» (І. Нечуй-Левицький).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
